ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.11.2011 р.

Справа N 4/157


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Стратієнко Л. В., судді: Бондаря С. В., судді - Кондратової І. Д. (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1 - пред. за дов.; від відповідача - ОСОБА_2 - пред. за дов.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. у справі N 4/157 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення 3981286,26 грн., встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 3981286,26 грн. (сума основного боргу в розмірі 337962,17 грн., неустойка в розмірі 266639,59 грн., 3 % річних в розмірі 97278,50 грн. та інфляційні в розмір 279406,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу N 785-LD від 29.08.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. (суддя Борисенко І. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого, судді - Новікова М. М., суддів - Зубець Л. П., Мартюк А. І.) позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятими судовими актами, в своїй касаційній скарзі просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р., звільнити відповідача від сплати збитків від інфляції в розмірі 104559,63 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 97278,50 грн., зменшити суму штрафних санкцій на 50 % та розстрочити виконання рішення до кінця 2012 р. рівними частинами.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами безпідставно застосована норма ст. 625 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України до спірних правовідносин, оскільки дана норма може бути застосована лише до грошового зобов'язання, яке виражене виключно у гривні, в той час як зобов'язання за укладеним між сторонами договором виражене в іноземній валюті. Крім того, на думку відповідача, суд безпідставно не застосував ст. 83 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України щодо зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (надалі - лізингоодержувач) виникли на підставі договору фінансового лізингу N 785-LD від 29/08.2008 р. (надалі - договір лізингу), відповідно до якого лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку N 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачеві предмет фінансового лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.11.2008 р.

Відповідно до пункту 1.1 ціна предмета лізингу становить еквівалент 2012847,01 доларів США у т. ч. ПДВ, що на день укладання цього договору становить 9753652,77 грн., у т. ч. ПДВ.

За умовами пункту 7.7 договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях станом на дати платежів, вказані у додатку N 2 до договору на рахунок, зазначений в розділі 15 договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Суд першої інстанції встановив, що лізигоодержувач в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та умов договору прострочив та не виконав свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за період з 31.08.2009 р. по 28.02.2011 р.

З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги, зазначивши, що позовні вимоги в частині основного боргу та нарахованих на цей борг пені, 3 % річних та інфляційних за весь період прострочення станом на 31.03.2011 р. є законними і ґрунтовними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Так, згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати лізингових платежів в сумі 3337962,17 грн.

Виходячи з того, що судами установлений факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, висновок судів про наявність підстав для стягнення, окрім суми основного боргу, річних в сумі 97278,50 грн., інфляційних в сумі 279406,00 грн. у відповідності до ст. 625 ЦК України та неустойки в сумі 266639,59 грн. у відповідності до ст. ст. 546, 549, 611 ЦК України, ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України N 543/96-ВР від 22.11.96 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також визнається правомірним.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до вказаних правовідносин ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що згідно з п. п. 7.1, 7.2, 7.6, 7.7 договору на день виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати лізингового платежу його сума, що виражена в іноземній валюті, перераховується у гривню і з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є саме гривневим і в подальшому не змінюється.

Відтак, у випадку прострочення сплати вказаної суми виникає заборгованість виключно у гривні, яку боржник, відповідно до ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, можливості зменшення або звільнення від сплати відповідних сум судом за заявою сторони або з власної ініціативи закон не передбачає, а відтак доводи касаційної скарги з цього приводу колегією суддів визнаються безпідставними.

Що стосується можливості зменшення судом нарахованої пені (як штрафної санкції) та розстрочки виконання рішення за виняткових обставин, то колегія суддів відзначає, що ст. 83 ГПК України передбачає право, але не обов'язок господарського суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання судового рішення, при цьому відповідні обставини повинні бути належним чином підтверджені. Однак матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа", рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. у справі N 4/157 - без змін.

 

Головуючий, суддя:

Л. В. Стратієнко

Суддя:

С. В. Бондар

Суддя:

І. Д. Кондратова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали