ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.08.2010 р.

N К-1282/10

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Сороки М. О., Рецебуринського Ю. Й., Ханової Р. Ф., Черпака Ю. К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості соціальної допомоги дитині війни, встановив:

29 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, якою просив визнати дії відповідача неправомірними, провести перерахування і виплатити соціальну допомогу дітям війни за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 99, 100 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з пп. 4 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на пропуск строку звернення до адміністративного суду з огляду на те, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії не обмежується будь-яким строком.

Між тим такі висновки суду не можна визнати переконливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Разом із тим, спір у справі виник саме щодо нарахування підвищення до пенсії, тому положення ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних відносин не застосовуються.

Суд апеляційної інстанції доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі в частині необхідності застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, не розглянув.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 220 КАС України).

Порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи судам необхідно встановити день, з якого почав свій відлік строк звернення до суду з адміністративним позов, з врахуванням чого вирішити спір.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали