ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.08.2004 р.

Справа N 6-1965кс03


У листопаді 1997 р. С. звернувся до суду з позовом до Інституту про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позивач зазначав, що з 1989 р. працював матросом 1 класу на науково-дослідному судні, яке належить Інституту. У 1996, 1997 роках судно передавалося у фрахт МСП і МПП відповідно. За періоди перебування судна у фрахті йому не було виплачено добові у сумі 1865 доларів США. Вказану суму заборгованості С. просив стягнути з Інституту, з яким перебував у трудових відносинах.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час розгляду справи позивач уточнив позов і просив стягнути з Інституту 12193 грн. основного боргу та 12 тис. грн. моральної шкоди.

У процесі розгляду справи до участі в ній як відповідачі були залучені МСП і МПП.

Рішенням районного суду від 19 грудня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 12 березня 2002 р., С. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив вищезазначені судові рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що законом не передбачено обов'язку Інституту виплачувати позивачеві іноземну валюту замість добових під час його роботи на судні у період перебування останнього у фрахті в інших юридичних осіб. Стягнення відповідних сум із фрахтувальників позивач заперечив.

Проте Судова палата визнала цей висновок, з яким погодився апеляційний суд, необґрунтованим.

Так, з урахуванням наявності між позивачем та Інститутом трудового договору в період перебування судна під фрахтом за тайм-чартером та положень статей 21, 121 КЗпП, ст. 2 Закону "Про оплату праці" відповідальність перед працівником щодо виплати гарантійних і компенсаційних виплат, у тому числі добових за час перебування у відрядженні, має нести сторона трудового договору.

У даному випадку суд помилково не застосував до спірних правовідносин норми трудового законодавства, оскільки укладення Інститутом договорів фрахтування судна за тайм-чартером не змінило характеру його правовідносин із працівником.

Такий висновок узгоджується з положеннями статей 48, 54, 207 КТМ щодо правового становища екіпажу, правового регулювання трудових обов'язків та обов'язку судновласника при тайм-чартері страхувати судно та утримувати судновий екіпаж.

Тому укладення Інститутом договорів фрахтування судна з іншими юридичними особами не позбавляє права працівників, які не є стороною у цих договорах, вимагати відповідно до статей 21, 121 КЗпП виплати цих сум безпосередньо від роботодавця.

Враховуючи наведені порушення вимог чинного законодавства і керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу С. задовольнила, рішення районного суду від 19 грудня 2001 р. та ухвалу апеляційного суду від 12 березня 2002 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали