ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.05.2003 р.

Справа N 6-2785кс02


У січні 1998 р. Г. звернувся до суду з позовом до ВАТ про стягнення 631 грн. заборгованості із заробітної плати і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працював у відповідача з 9 квітня 1992 р. по 14 липня 1997 р., після звільнення ВАТ не провело з ним належного розрахунку в установлений ст. 116 КЗпП строк.

Рішенням районного суду від 27 лютого 1998 р. позов задоволено частково - стягнуто на користь позивача 631 грн. заборгованості із заробітної плати і 1879 грн. 13 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У касаційній скарзі ВАТ просило це рішення скасувати в частині стягнення 1879 грн. 13 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала за необхідне касаційну скаргу задовольнити з таких підстав.

Стягуючи з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що ВАТ було зобов'язане виплатити позивачу всі належні йому суми в день звільнення, але цього не зробило, тому повинне нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

Проте, розглянувши справу у відсутності відповідача, суд не перевірив, чи є вина останнього у невиплаті належних позивачеві сум.

Так, посилаючись на документи, відповідач зазначав, що протягом 1998 - 2000 років ДПС неодноразово виносилися розпорядження щодо зупинення операцій за рахунками ВАТ, унаслідок чого воно з 1996 р. по червень 2001 р. перебувало на картотеці N 2 за основним рахунком. Майно ВАТ перебувало в податковій заставі, на його рахунки податковими органами був накладений арешт. Із цих підстав ВАТ, незалежно від його бажання, не могло своєчасно виплатити позивачу належні йому суми заробітної плати. Ці обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у порушення вимог статей 15, 30, 62 ЦПК, що діяли на момент вирішення справи, суд не перевірив і оцінки їм не дав.

Враховуючи викладене і керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила, рішення районного суду від 27 лютого 1998 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали