ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 7 червня 2006 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до малого приватного підприємства "Данко" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до малого приватного підприємства "Данко" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він з 9 вересня 2002 року працював у відповідача на посаді головного інженера з посадовим окладом у розмірі 350 грн.

31 березня 2003 року він був звільнений з посади головного інженера за власним бажанням.

Посилаючись на те, що відповідач жодного разу не виплатив йому заробітну плату, просив стягнути належну йому заробітну плату за шість місяців у розмірі 2360 грн. 08 коп., з урахуванням індексу інфляції, середній заробіток за три місяці після звільнення у розмірі 1008 грн. та завдану моральну шкоду у розмірі 2366 грн.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 8 серпня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: з малого приватного підприємства "Данко" на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 2444 грн. 08 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди скасувати, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 10 вересня 2002 року був прийнятий на посаду головного інженера МПП "Данко" з посадовим окладом 350 грн.

1 квітня 2003 року ОСОБА_1 звільнений з роботи по п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки заробітна плата ОСОБА_1 в період роботи з 10 вересня 2002 року по 1 квітня 2003 року не виплачувалась, суди прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 2444 грн. 08 коп. заборгованості по заробітній платі.

Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не ґрунтуються на матеріальному законі.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Не врахувавши зазначених норм закону та доказів, наданих ОСОБА_1 про невиплату у день звільнення належних сум, суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись на відсутність матеріального закону, який регулює спірні правовідносини.

Не можна погодитися і з висновком суду про те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому слід мати на увазі, що чинне законодавство не визначає певних засобів доказування, якими може підтверджуватись цей факт.

Відповідно до ст. 2021 ЦПК України (1963 року) при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення та вивчити докази, котрими вони підтверджуються; визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини.

Проте суд першої інстанції в порушення вимог статей 40, 62, 2021 ЦПК України (1963 року) поясненням позивача щодо факту заподіяння йому моральної шкоди оцінки не дав і в рішенні не зазначив, чому не прийняв їх до уваги.

У порушення вимог ст. 301 ЦПК України (1963 року) суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині та залишив його без зміни.

За таких обставин судові рішення в зазначеній частині позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 335 - 337, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 8 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті - судові рішення залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Є. Ф. Левченко

Л. М. Лихута

Л. І. Охрімчук

Ю. Л. Сенін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали