ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 19 липня 2006 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Шабуніна В. М., Пшонки М. П., Прокопчука Ю. В., Сеніна Ю. Л., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського державного підприємства по видобутку нафти і газу "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, встановила:

У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 28 травня 2003 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_2 по видобутку нафти і газу "ІНФОРМАЦІЯ_1". 8 вересня 2003 року керуючий санацією, призначений ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 5 вересня 2003 року відсторонив позивача від посади, а також з цього часу припинено виплату йому заробітної плати, питання його звільнення не вирішено.

Посилаючись на вказані обставини, відсторонення від займаної посади вважав незаконним та просив стягнути на його користь 12000 грн. заборгованості по заробітній платі за час незаконного відсторонення, а також 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2005 року, з відповідача на користь позивача стягнуто 2077 грн. 47 коп. заборгованості по заробітній платі, 9191 грн. 86 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. моральної шкоди.

У касаційній скарзі Богородчанське державне підприємство по видобутку нафти і газу "ІНФОРМАЦІЯ_1" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами вимог трудового законодавства та Закону України "Про відновлення платоспроможності скаржника або визнання його банкрутом".

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій виходили з того, що керуючий санацією, усуваючи ОСОБА_1 від посади, не виконав вимоги ст. ст. 17, 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за змістом яких при відстороненні керівника боржника управління боржником переходить до керуючого санацією, працівники боржника можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Проте позивач до реалізації плану санації залучений не був, натомість на посаду виконавчого директора було призначено сторонню людину, який не був працівником ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може.

Так, відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня винесення ухвали про санацію підприємства керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 зазначеного Закону, норма якого передбачає особливості провадження санації боржника його керівником.

У статті 46 КЗпП України зазначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у випадках, передбачених законодавством.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у пункті 10 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд має задовольнити позов працівника про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо буде встановлено, що роботодавець із власної ініціативи відсторонив працівника від роботи без законних підстав із зупиненням виплати заробітної плати.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, з огляду на викладене, суди обох інстанцій не правильно застосували норми матеріального права, та в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема того, чи було відсторонення від посади проведено у відповідності до вимог законодавства; не з'ясували чи виконував позивач будь-які трудові обов'язки, чи іншу роботу, яка підлягала оплаті та чи пропонувалося йому тимчасово виконувати іншу роботу.

Враховуючи наведене рішення судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Богородчанського державного підприємства по видобутку нафти і газу "ІНФОРМАЦІЯ_1" задовольнити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

В. М. Шабунін

 

Ю. В. Прокопчук

 

М. П. Пшонка

 

Ю. Л. Сенін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали