ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

12.04.2018 р.

Справа N 191/2478/15-ц

 

Провадження N 61-2501св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк", відповідач - ОСОБА_4, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року у складі судді Гречко Ю. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2016 року у складі колегії суддів: Калиновського А. Б., Гайдук В. І., Єлізаренко І. А., встановив:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що у порушення умов кредитного договору відповідач не сплачувала вчасно обов'язкові платежі, у зв'язку із чим станом на 09 липня 2015 року виникла заборгованість у загальній сумі 15277,36 грн.

Рішенням Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що останній платіж відповідачем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 31 березня 2009 року, жодних інших платежів з того часу вона особисто не здійснювала. Тому до дня звернення позивача до суду, тобто до 21 липня 2015 року, минуло більше п'яти років, у зв'язку з чим позовна давність для пред'явлення банком позову сплила.

Самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором, а також таке списання після спливу строку дії кредитного договору, не є дією відповідача про визнання нею свого боргу і не може бути підставою для переривання строку позовної давності, отже, позивачем було пропущено позовну давність.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання нею свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Пунктом 3.2.5 Умов надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" передбачено, що позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Проте, строк платежів за графіком (умов договору) закінчився 08 червня 2009 року, а тому банк не мав права списувати грошові кошти 23 липня 2012 року після спливу строку дії кредитного договору, тобто списання вчинено за межами дії кредитного договору.

У лютому 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

23 травня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк".

У серпні 2016 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилити, судові рішення залишити без змін.

21 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до судового розгляду.

16 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Пунктом 5.5 цих Умов позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю п'ять років. Згідно пункту 3.3.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника при настанні строків платежів.

Судом не було враховано, що з дня проведення останнього платежу за договором, який був проведений банком шляхом списання коштів з рахунку боржника, строк позовної давності, установлений договором, перервався, а тому перебіг позовної давності повинен рахуватися з часу проведення останнього платежу.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" без задоволення, а судових рішень - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 червня 2007 року на підставі укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 2370,00 грн. строком до 08 червня 2009 року зі сплатою 12,00 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитним договором.

Відповідач надала згоду на те, що підписана нею письмова заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між сторонами договір.

ОСОБА_4 належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку з чим станом на 09 липня 2015 року виникла заборгованість у загальному розмірі 15277,36 грн.

Згідно з пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) сторонами визначено позовну давність тривалістю 5 років.

Останній платіж відповідачем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 31 березня 2009 року, що відповідач визнала та зазначила у письмових запереченнях проти позову. Жодних інших платежів з того часу вона особисто не здійснювала.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

За змістом частини першої статті 264 ЦК України підставою вважати, що перебіг позовної давності перервався, є вчинення особою саме дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, надіслання позивачу певного листа, самостійного зарахування на рахунок позивача певної частини заборгованості.

Суди встановили, що пунктом 3.2.5 Умов надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" передбачено, що позичальник доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Відповідно до умов договору строк договору закінчився 08 червня 2009 року, а тому, ураховуючи вказані вище умови договору та положення статті 264 ЦК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів 23 липня 2012 року після спливу строку дії кредитного договору з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання нею свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що з дня вчинення відповідачем дії щодо сплати кредиту, тобто з 31 березня 2009 року і до дня звернення позивача до суду, тобто до 21 липня 2015 року, минуло більше п'яти років, у зв'язку з чим позовна давність сплила.

Доводи касаційної скарги про те, що перебіг позовної давності перервався через самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів не заслуговують на увагу, спростовуються встановленими судами обставинами та зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду щодо застосування частини першої статті 264 ЦК України, пункту 3.2.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409 - 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. А. Стрільчук

Судді:

С. О. Карпенко

 

В. О. Кузнєцов

 

А. С. Олійник

 

Г. І. Усик




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали