ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.02.2011 р.  

N 14/126  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого Черкащенка М. М., суддів: Студенця В. І., Харченка В. М., за участю представників сторін позивача - Рябчук С. В.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 та на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 у справі N 14/126 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19608,62 грн., встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (далі - ВАТ "Облтеплокомуненерго") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 9697,10 грн., пені в сумі 9617,49 грн., 3 % річних в сумі 134,59 грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 159,44 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.09.2010 порушено провадження у справі N 14/126 за позовом ВАТ "Облтеплокомуненерго" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 19608,62 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області (суддя Книш Н.Ю.) від 28.10.2010 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ВАТ "Облтеплокомуненерго" 9697,10 грн. боргу, 7693,99 грн. пені, 134,59 грн. 3 % річних, 159,44 грн. втрат від інфляції. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору N 1-0852 на постачання теплової енергії в частині оплати наданих послуг. При цьому, суд скориставшись правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені на 20 %.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Моторний О. А., судді Кошіль В.В., Шапран В. В.) від 16.12.2010 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, і прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Облтеплокомуненерго" у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем було проігноровано його заяву щодо можливості укладення в судовому засіданні мирової угоди та договору про реструктуризацію заборгованості за постачання теплової енергії. Окрім того, ФОП ОСОБА_1. вказує на те, що судами порушено ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки між сторонами не встановлено строків виконання обов'язків щодо сплати боргу, пені, 3 % річних та втрат від інфляції, а позивачем вимога про їх сплату не заявлялась.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.02.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ВАТ "Облтеплокомуненерго" (виробник) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) 01.10.2006 укладено договір N 1-0852 на постачання теплової енергії, за умовами якого виробник взяв на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов'язався сплачувати за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору тарифи на послуги на момент укладання договору становлять за опалення 242,65 грн./1 Гкал або 6,26 грн./м кв. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюється у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця (п. 6.4 договору).

Пунктом п. 6.5 договору встановлено, що розрахунки здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактичну спожиту теплову енергію.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради N 263 від 30.09.2008 та N 76 від 16.03.2009.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору ВАТ "Облтеплокомуненерго" поставило ФОП ОСОБА_1 теплову енергію за період з лютого 2010 по квітень 2010 на загальну суму 10297,10 грн., що підтверджується відповідними рахунками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії виконав неналежним чином, сплативши позивачеві лише 600,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.09.2010, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 9697,10 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не надав доказів погашення заборгованості в повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині суми основного боргу в розмірі 9697,10 грн.

Окрім того, ВАТ "Облтеплокомуненерго" просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 3 % річних, втрати від інфляції та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання, господарські суди дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позову також в частині стягнення 134,59 грн. 3 % річних та 159,44 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторони погодили, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5 цього договору, споживач сплачує пеню у розмірі 1 % від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми (п. 7.3.3 договору).

Суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим розрахунок пені, здійснений відповідачем, виходячи із умов договору, при цьому, місцевий господарський суд скористався своїм правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та з урахуванням обставин справи зменшив розмір пені на 20 %.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права в цій частині, що призвело до прийняття частково неправильного рішення.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи

Згідно із ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій безпідставно взято до уваги розрахунок пені, здійснений ВАТ "Облтеплокомуненерго", виходячи із ставки пені у розмірі 1 % від сум простроченого платежу, а не подвійної облікової ставки Національного банку України.

З врахуванням періодів прострочення та сум заборгованості, визначених позивачем, судом касаційної інстанції здійснено перерахунок розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, виходячи з розмірів подвійних облікових ставок Національного банку України, що діяли у період, за який сплачується пеня.

Сума боргу (грн.)  

Період прострочення  

Кількість днів прострочення  

Розмір облікової ставки НБУ  

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день  

Сума пені за період прострочення  

4118.84 

02.03.2010 - 01.04.2010  

31 

10.2500 % 

0.056 %* 

71.50 

8237.68 

02.04.2010 - 01.05.2010  

30 

10.2500 % 

0.056 %* 

138.80 

10297.10  

02.05.2010 - 07.06.2010  

37 

10.2500 % 

0.056 %* 

213.98 

10297.10  

08.06.2010 - 27.06.2010 

20 

9.5000 % 

0.052 %* 

107.20 

Таким чином розмір пені, що підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ВАТ "Облтеплокомуненерго" становить 531,48 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 підлягають зміні в частині визначення розміру пені.

Доводи ФОП ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України встановлено порядок визначення строків належного виконання зобов'язання.

Пунктом 6.5 договору визначено строк виконання зобов'язання щодо оплати послуг постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій починається від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст. 625 ЦК України сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, стягуються за весь час прострочення.

Виходячи з наведеного, положення ст. 530 ЦК України застосовуються для визначення настання строку виконання основного зобов'язання, в даному випадку - оплати послуг постачання теплової енергії, із спливом якого починається нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

Тобто умова застосування відповідальності у вигляді пені, 3 % річних та втрат від інфляції повзується з настанням строку виконання основного зобов'язання, а не з моментом пред'явлення вимоги про їх сплату.

Доводи ФОП ОСОБА_1 щодо можливості врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, колегією суддів також відхиляються, оскільки виходячи із положень ст. 78 ГПК України це право сторони, а не обов'язок, а тому відповідач не був зобов'язаний приймати пропозицію відповідача щодо укладення мирової угоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 змінити, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2010 у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЧФ "Приватбанк", МФО 353586) на користь Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Комсомольська, 55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк "Демарк" м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 9697 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 10 коп. боргу, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 48 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) грн. 59 коп. три проценти річних, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. втрат від інфляції, 105 (сто п'ять) грн. 23 коп. державного мита та 140 (сто сорок) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3. Матеріали справи N 14/126 повернути господарському суду Чернігівської області.

 

Головуючий, суддя 

 М. М. Черкащенко 

Судді: 

 В. І. Студенець 

  

 В. М. Харченко 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали