ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.09.2010 р.

N 16-12-30/16-09-414

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Мирошниченка С. В. - головуючого, Жукової Л. В., Подоляк О. А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. у справі N 16-12-30/16-09-414 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Паркинг Групп" до АКБ "Фінбанк" про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, відсотків, нарахованих на суму векселів, відшкодування витрат, пов'язаних з опротестуванням та відшкодування збитків, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс", про визнання простого векселю таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті, визнання недійсними зобов'язань за простими векселями, визнання недійсними зобов'язань аваліста за простими векселями (в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача - не з'явилися; відповідача - не з'явилися; третьої особи - не з'явилися), встановив:

Рішенням місцевого господарського суду від 07.04.2010 р. у справі N 16-12-30/16-09-414 позов ТОВ "Юг-Пакинг Групп" задоволено частково; стягнуто з АКБ "Фінбанк" на користь ТОВ "Юг-Пакинг Групп" заборгованість за авальованими АКБ "Фінбанк" простими векселями на загальну суму 3200000 грн., відсотки в сумі 445114,76 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів, збитки від інфляції в сумі 539329,33 грн., витрати в сумі 40000 грн., пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ "Фінбанк" векселів, держмито в сумі 25500 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.; в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні позову ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р., рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. у справі N 16-12-30/16-09-414 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, та задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс".

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Юг-Пакинг Групп" та ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" 14.02.2006 р. та 26.12.2007 р. укладено договори поставки N 01 та N 18/12-С відповідно, на виконання умов яких ТОВ "Юг-Пакинг Групп" на адресу ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" поставлено товар.

16.09.2008 р. між ТОВ "Юг-Пакинг Групп" та ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" укладено додаткові угоди до названих договорів поставки, в яких сторони домовилися про здійснення вексельного розрахунку за поставлену продукцію.

17.09.2008 р. за актом приймання-передачі ТОВ "Юг-Пакинг Групп" прийняло від ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" прості векселі загальною номінальною вартістю 4000000 грн., а саме прості векселі серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та серії НОМЕР_1 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строками пред'явлення до платежу 22.12.2008 р.

Після передачі векселів зобов'язання за договорами поставки в частині оплати поставленої продукції вважаються припиненими. Натомість у ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" виникли вексельні зобов'язання. В подальшому видані ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" векселі авальовано АКБ "Фінбанк".

Частинами 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. N 2374-III (із змінами) встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно із приписами ст. ст. 30 - 32, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі; аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем. До простого векселя застосовуються положення щодо забезпечення авалем.

В Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. N 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за N 174/7495, закріплено визначення "аваль", під яким слід розуміти вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.

Пунктами 4.9, 4.10 цього ж Положення встановлено, що банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у випадку, якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено. Зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя. Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі: оплати векселя платником; оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника; закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста. Після оплати векселя банк-аваліст набуває права регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх осіб, зобов'язаних перед цією особою, як солідарних боржників.

Відповідно до ст. ст. 43, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, держатель векселів може використати своє право регресу проти будь-якої зобов'язаної за векселем особи. Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за простим векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Статтями 38, 44, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що держатель простого векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. У випадку відмови векселедавця у платежі, власник векселя має підтвердити таку відмову автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за простим векселем, якій підлягає оплаті на визначену дату, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати.

22.12.2008 р. ТОВ "Юг-Пакинг Групп" пред'явлено ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" векселі для оплати шляхом направлення на адресу останнього завірених телеграм. Того ж дня прості векселі пред'явлено для оплати АКБ "Фінбанк" шляхом направлення на його адресу завіреної телеграми та вручення листа.

У зв'язку з несплатою ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" та АКБ "Фінбанк" коштів за пред'явленими векселями 23.12.2008 р. ТОВ "Юг-Пакинг Групп" звернулось до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за вчиненням протестів про неоплату векселів.

24.12.2008 р. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 опротестувала векселі про неоплату проти аваліста і векселедавця, що підтверджується протестом про неоплату простого векселя серії НОМЕР_1 на суму 939302,79 грн., зареєстрованим в реєстрі за N 20199, та протестом про неоплату простого векселя серії НОМЕР_2 на суму 3060697,21 грн., зареєстрованим в реєстрі за N 20198 (т. 2, а. с. 155 - 158).

30.12.2008 р., тобто протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, ТОВ "Юг-Пакинг Групп" телеграмами повідомив векселедавця та аваліста про неплатіж.

27.01.2009 р. ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" здійснено часткову оплату за векселем серії НОМЕР_1 номінальною вартістю 939302,79 грн. в сумі 800000 грн.

Проаналізувавши вищевикладені фактичні обставини, положення спеціального законодавства з питань вексельного обігу та встановивши дотримання позивачем вимог останнього, Одеський апеляційний господарський суд погоджується із зробленим в оскарженому рішенні висновком про те, що документами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується правомірність позовних вимог ТОВ "Юг-Пакинг Групп" про стягнення з АКБ "Фінбанк" заборгованості в загальній сумі 3200000 грн. за простими векселями серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та серії НОМЕР_1 номінальною вартістю 939302,79 грн., строк пред'явлення яких до платежу на момент заявлення позову настав.

Доводи скаржника про те, що у векселі серії НОМЕР_2 на суму 3060697,21 грн. у графі "найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" не зазначено найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, вказаний документ не має сили векселя, а, отже, вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на його підставі, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, не приймаються до уваги з огляду на таке.

За правилами ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно із приписами ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя.

Судова колегія відзначає, що зміст оригіналу простого векселя серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн., на недійсності якого наполягають третя особа та відповідач, безумовно підтверджує, що в ньому міститься всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону. При цьому розташування назви особи, якій повинен бути здійснений платіж, у вільному рядку над фразою "ми заплатимо проти цього простого векселю наказу" замість її розташування під указаною фразою, не свідчить про відсутністю цього реквізиту в тексті векселя та не приводить до дефекту форми цього векселю, а є лише є технічною помилкою.

Посилання ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" на перевищення повноважень директором товариства ОСОБА_2 під час підписання простих векселів, оскільки, на думку скаржника, такі дії суперечать пп. 7.8 п. 7 статуту, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного:

Згідно із ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. N 3480-IV: 1) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); 2) векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі; 3) особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Отже, вексель за чинним законодавством України є неемісійним цінним папером.

Стаття 1 вказаного Закону України під випуском цінних паперів розуміє сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Таким чином, поняття "випуск цінних паперів" застосовується тільки до емісійних цінних паперів, яким вексель не являється.

Додатково апеляційний господарський суд зазначає, що питання відносно недійсності простого векселя серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та наявності у директора ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" повноважень на видачу векселя від імені товариства вирішувалось під час розгляду господарським судом Одеської області справи N 29-28/177-08-5087, за наслідками якого прийнято рішення 20.03.2009 р., залишене без змін постановою Верховного Суду України від 10.11.2009 р., щодо відмови в задоволенні позову учасника ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" Обуха С. І. до АКБ "Фінбанк" про визнання дій ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" по випуску простого векселя серії АА N 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простого векселя серії НОМЕР_1 номінальною вартістю 939302,79 грн. незаконними, визнання недійсними зобов'язань ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" за цими векселями та визнання недійсним простого векселя серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн. з підстав, зазначених вище.

Рішенням та постановою встановлено факти відсутності дефекту форми простого векселя серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн., наявність в ньому усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а також правомірність видачі директором від імені ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" простих векселів (факти, встановлені названими судовими актами, визнано в оскарженому рішенні преюдиціальними на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України помилково, оскільки суб'єктний склад учасників процесу в справах N 29-28/177-08-5087 та N 16-12-30/16-09-414 різний, проте висновки, зроблені в судових рішеннях, які набрали законної сили, є доказом хибності відповідних міркувань ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" та АКБ "Фінбанк").

Доводи ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" щодо відсутності повноважень заступника голови правління АКБ "Фінбанк" на вчинення авалю на простому векселі серії НОМЕР_2 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простому векселі серії НОМЕР_1 номінальною вартістю 939302,79 грн. суперечать матеріалам справи, оскільки п. 2.4 довіреності від 03.01.2008 р. N 01-25/08, виданій головою правління АКБ "Фінбанк" заступнику голови правління ОСОБА_3 яким до повноважень останнього віднесено здійснення банківських операцій з векселями, у т. ч. вчинення авалів на векселях (легітимність довіреності підтверджується листом управління Національного банку України від 27.01.2010 р. N 15-34/654).

Відповідно до ст. ст. 48, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Статтею 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що відсотки, про які йдеться у п. 2 ст. 48 і п. 2 ст. 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ТОВ "Юг-Пакинг Групп" законодавчо обґрунтовано та арифметично правильно з урахуванням розміру діючої облікової ставки НБУ нараховано на суму авальованих простих векселів відсотки в сумі 445114,76 грн. за період прострочення, а саме з 22.12.2008 р. по 17.03.2010 р., у зв'язку з чим господарські суди вірно задовольнили позов в цій частині.

Твердження ТОВ "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" про ігнорування господарським судом Одеської області та апеляційним судом приписів ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, згідно якої держатель може вимагати суму неоплаченого векселя з відсотками, лише якщо вони обумовлені, в той час як відсотки простими векселями не обумовлено, є помилковими, оскільки наведені всупереч п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", на підставі яких в даному випадку векселедержатель реалізує право на стягнення відсотків та які наявність такого права з обумовленістю відсотків не пов'язують.

Окрім цього, господарські суди з огляду на положення п. 3 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі обґрунтовано зробили висновок стосовно задоволення позову про стягнення з АКБ "Фінбанк" витрат на протест векселів у сумі 40000 грн., розмір яких підтверджуються довідкою від 24.12.2008 р., виданою ТОВ "Юг-Пакинг Групп" приватним нотаріусом ОСОБА_1.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії НОМЕР_2 і серії НОМЕР_1 з січня 2009 р. по червень 2009 р. та з вересня 2009 р. по лютий 2010 р. в сумі 539329,33 грн. також підлягають задоволенню з урахуванням змісту ст. 625 ЦК України, яка за прострочення виконання грошового зобов'язання встановлює такий вид цивільно-правової відповідальності як стягнення інфляційних втрат, та того, що норми спеціального вексельного законодавства будь-яких заборон на стягнення інфляційних втрат не містять.

Крім того, правильною є позиція судів, згідно якої не підлягають стягненню збитки в сумі 220000 грн., понесені ТОВ "Юг-Пакинг Групп", у зв'язку з необхідністю оплати послуг фахівця в галузі права, оскільки позивачем не надано належних доказів понесення заявлених до стягнення збитків. До того ж, виходячи з юридичної природи збитків, витрати на правову допомогу не можна вважати збитками за цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. у справі N 16-12-30/16-09-414 не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Вуітонторгсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. у справі N 16-12-30/16-09-414 залишити без змін.

 

Головуючий

С. В. Мирошниченко

Судді:

Л. В. Жукова

 

О. А. Подоляк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали