ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.05.2012 р.

Справа N 54/105


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л., за участю представників: позивача - Галунко Н. В., відповідача - Ємельянчиков Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі N 54/105 за позовом МКП "Енергоресурс" до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 28026,16 грн. заборгованості за послуги центрального теплопостачання, встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2011 (суддя Шкурдова Л. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 (судді: Авдеєв П. В., Куксов В. В., Коршун Н. М.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

ДТГО "Південно-Західна залізниця" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 275 ГК України та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема, скаржник вважає, що жодних договірних відносин між сторонами не існує, а послуг з теплопостачання та укладення відповідного договору відповідач не потребував з причин використання в спірний період (з січня 2008 р. по березень 2011 р.) приладів електрообігріву в займаних службових приміщеннях, про що повідомляв позивача.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з теплопостачання до приміщення за адресою: м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1, та користування відповідачем зазначеним приміщенням. У останнього на підставі ст. ст. 11, 202, 205, 509 ЦК України виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем послуг з теплопостачання, оскільки за період з січня 2008 р. по березень 2011 р. позивачем передано відповідачу теплову енергію на суму 28026,16 грн. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в спірній сумі належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, судом встановлено, що між сторонами договір на постачання теплової енергії не укладався.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви МКП "Енергоресурс" від 11.03.2011 N 62 та оскаржуваних рішення і постанови, предметом розглянутого судом позову є стягнення 28026,16 грн. заборгованості за послуги центрального теплопостачання, надані відповідачу в період з січня 2008 р. по березень 2011 р., хоча в описовій частині позовної заяви позивач в обґрунтування підстав позову послався на ст. 224 ГК України та на завдання йому збитків у вигляді неодержаних доходів у зв'язку з неукладенням з відповідачем договору на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

В основу оскаржуваних рішення та постанови помилково покладено висновки судів про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (послуг з теплопостачання) та обумовлене цим виникнення у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплачувати.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Наведеним спростовується передчасний висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах.

Як правильно встановлено судами, договір на постачання теплової енергії, з якого б вбачався обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за послуги з теплопостачання, між сторонами не укладався.

Адже з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору на постачання теплової енергії та направлення його на підписання споживачу, як і не доведено ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період (з січня 2008 року по березень 2011 року).

Колегія також враховує, що рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2011 у справі N 17/214 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, відмовлено у позові МКП "Енергоресурс" до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про зобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії з тих підстав, що відповідач не потребує отримання від позивача послуг з теплопостачання, а чинним законодавством не встановлено обов'язку відповідача на укладення договору такого виду.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту (стягнення боргу за договірним зобов'язанням) не відповідає фактичним обставинам справи та способам захисту цивільних прав, встановленим ст. 16 ЦК України.

Посилання ж судів попередніх інстанцій в обґрунтування підстав задоволення позову на ст. ст. 202, 205, 509 ЦК України, які передусім стосуються правочинів як підстав виникнення зобов'язань, також не відповідають висновкам судів щодо відсутності укладення між сторонами договору на постачання теплової енергії.

Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однак, в порушення вимог ст. 1166 ЦК України та ст. ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися та не встановлювалися вищевказані елементи складу цивільного правопорушення, які є підставами для відшкодування збитків.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги доповнення МКП "Енергоресурс" від 10.10.2011 до позовної заяви (а. с. 107 - 109), в якому чітко заявлено вимогу про відшкодування 28026,16 грн. збитків у вигляді неотриманих доходів, завданих у зв'язку з неукладенням з відповідачем договору на постачання теплової енергії, оскільки згідно імперативних приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. В даному ж випадку вказане доповнення, яке по суті є заявою про зміну предмета позову (в порівнянні зі змістом прохальної частини позовної заяви МКП "Енергоресурс" від 11.03.2011 N 62), було подане вже після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.04.2011 (а. с. 93).

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності всіх елементів складу цивільного (деліктного) правопорушення, дійсних прав та обов'язків сторін, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч. 2 ст. 1117 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з вищевикладеним, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи надати позивачу можливість уточнити предмет позову в порядку ч. 4 ст. 22 цього Кодексу, достеменно встановити дійсні права та обов'язки сторін, наявність чи відсутність елементів складу цивільного (деліктного) правопорушення, як підстави для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі N 54/105 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва. 

 

Головуючий, суддя:

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали