ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05.06.2003 р.

Справа N 6-8047кс01


У березні 2001 р. Г. звернулася до суду з позовом до ВАТ про стягнення заробітної плати в сумі 440 грн.

В обґрунтування позовних вимог Г. зазначала, що працювала у ВАТ на посаді головного бухгалтера згідно з трудовим контрактом від 10 березня 2000 р. протягом двох місяців, але при звільненні їй не було виплачено заробітну плату.

Посилаючись на те, що відповідач відмовляється добровільно виплатити належну їй суму, позивачка просила стягнути заробітну плату в примусовому порядку.

Рішенням районного суду від 13 квітня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою обласного суду від 28 травня 2001 р., в задоволенні вказаного позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У касаційній скарзі Г., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній на день вирішення спору) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом установлено, що відповідач не провів розрахунок з позивачкою у передбачені законом строки.

Представник відповідача визнав, що позивачка кілька разів зверталася до них з питання проведення розрахунку в травні 2000 р., однак вони не змогли розрахуватися з нею через відсутність коштів і пообіцяли зробити це після надходження останніх.

Оскільки відповідач не повідомив позивачку про надходження коштів і визнав заборгованість із заробітної плати, а відмовився провести виплату лише в січні 2001 р., Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що висновок суду про пропуск Г. строку звернення до суду не ґрунтується на законі, і, керуючись ст. 342 ЦПК, касаційну скаргу позивачки задовольнила, рішення районного суду від 13 квітня 2001 р. та ухвалу обласного суду від 28 травня 2001 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали