АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

20.09.2016 р.

Справа N 334/12329/14

 

Провадження N 22-ц/778/1025/16

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючого - Кримської О. М., суддів: Дашковської А. В., ОСОБА_2, секретар - Мельник З. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, власних коштів, витрачених в інтересах підприємства, моральної шкоди, встановила:

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювала, до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначила, що на підставі наказу N 1/36-к від 26.11.2013 року була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", після чого на підставі наказу N 1/5-к від 01.04.2014 року переведена з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" з покладенням виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії з доплатою 50 % місячного посадового окладу бухгалтера 1 категорії.

Крім того, на підставі наказу N 24-в від 30.04.2015 року з 01.05.2015 їй встановлено доплату до місячного посадового окладу у розмірі 11 % за розширення зони обслуговування.

Проте, з вересня 2014 року заробітна плата роботодавцем їй не виплачувалась, а також не здійснювалась виплата добових за час перебування у відрядженні за вихідні та святкові дні та компенсації за додаткові оплачувані відпустки. Також, нею витрачались власні кошти на потреби підприємства.

25.11.2014 року трудові правовідносини між нею та Запорізькою філією ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" було припинено з ініціативи уповноваженого власником органу, про що вона дізналась 16.12.2014 року.

Неправомірними діями відповідача, пов'язаними з несвоєчасним розрахунком, їй заподіяно моральну шкоду, оскільки вона була позбавлена можливості отримувати доходи від своєї праці, погіршилося її здоров'я, вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації життя своєї родини, що завдавало їй моральних страждань. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн.

На підставі зазначеного остаточно просила стягнути на її користь: нараховану та не виплачену заробітну плату за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року у сумі 4872,75 грн.; недоплачену суму заробітної плати за час перебування у відрядженні за вихідні та святкові дні 4439,99 грн.; компенсацію за додаткові оплачувані відпустки у сумі 4330,451 грн.; індексацію заробітної плати за період з липня по листопад 2014 року у сумі 350,78 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня по листопад 2014 року у сумі 1870,30 грн. та з листопада по дату розгляду справи 7123,04 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по дату розгляду справи у сумі 49988,64 грн.; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 7384,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь ОСОБА_3 заробітну плату у сумі 590,60 грн.; компенсацію роботи у вихідні дні у відрядженнях у сумі 1545,91 грн.; суму індексації заробітної плати 350,78 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати 1870,30 грн.; компенсацію додаткової оплачуваної відпустки одинокій матері у сумі 3361,66 грн.; суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 4523,58 грн., а всього 12242,83 грн., які підлягають стягненню на користь позивачки після утримання з даних сум належних до стягнення податків і зборів.

Стягнуто з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на її користь заробітної плати у сумі 590,60 грн.; компенсації роботи у вихідні дні у відрядженнях у сумі 1545,91 грн., суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 4523,58 грн., компенсації моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., ухвалити нове рішення про стягнення з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на її користь заробітної плати за вересень, жовтень та листопад 2014 р. у сумі 4282,15 грн.; заробітної плати за роботу у вихідні дні у відрядженнях у сумі 4633,16 грн., суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 9132,54 грн., компенсації додаткової оплачуваної відпустки за ненормований робочий день у сумі 1783,11 грн., грошових коштів, витрачених на потреби підприємства згідно авансових звітів у загальному розмірі 7384,72 грн., суми індексації заробітної плати 350,78 грн., суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків виплати 1870,30 грн., компенсації додаткової оплачуваної відпустки одинокій матері у сумі 3361,66 грн., компенсації моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу N 1/36-к від 26.11.2013 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Відповідно до наказу N 1/5-к від 01.04.2014 року позивач переведена з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" з покладенням виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії з доплатою 50 % місячного посадового окладу бухгалтера 1 категорії (т. 1, а. с. 13).

Наказом по підприємству N 24-в від 30.04.2014 року з 01.05.2014 р. ОСОБА_3 встановлено доплату до місячного посадового окладу у розмірі 11 % за розширення зони обслуговування (т. 1, а. с. 14).

Судом також встановлено, що в зв'язку з погіршенням якості виконуваної роботи у порядку суміщення та невиконанням функціональних обов'язків бухгалтера ОСОБА_3 на підставі наказу N 1/11-к від 11.09.2014 року була звільнена від виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії та на підставі наказу N 66/1в від 11.09.2014 року їй було скасовано доплату у розмірі 11 % за розширення зони обслуговування (т. 1, а. с. 81, 82).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу N 1/16-к від 05.12.2014 року ОСОБА_3 25.11.2014 року була звільнена з посади заступника директора Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у зв'язку з прогулами без поважних причин (т. 1, а. с. 15).

У день звільнення ОСОБА_3 була відсутня на роботі, і з наказом про звільнення ознайомилися лише 16.12.2014 року, а 25.12.2014 року звернулася до роботодавця з вимогою про виплату їй заробітної плати за період з вересня по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1450,85 грн., а також вимагала повернення власних коштів, витрачених нею на потреби підприємства відповідно до поданих авансових звітів у загальному розмірі 8087 грн. (т. 1, а. с. 11-12).

20.01.2015 року відповідачем було здійснено виплату неоспорюваних сум заробітної плати та виплачено кошти по авансовим звітам, що вбачається з довідки про нарахування і виплату заробітної плати (т. 1, а. с. 64) та пояснень позивача, наданих в суді першої інстанції.

Враховуючи, що судом на підставі табелю обліку робочого часу встановлено та не спростовано сторонами у справі, що у вересні 2014 року ОСОБА_3 відпрацьовано 22 робочих дні (т. 2, а. с. 174), доплати (50 % та 11 %) скасовано наказами від 11.09.2014 року, висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 доплат за 8 робочих днів в розмірі 590 грн. 60 коп. є правомірним.

Довід апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення при звільнені невиплачених позивачу додаткових оплат у розмірі 50 % та 11 % після 11 вересня 2014 року з посиланням на порушення відповідачем приписів ст. 32 КЗпП України щодо неповідомлення її не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки накази N 1/11-к від 11.09.2014 року і N 66/1-в від 11.09.2014 року про звільнення від виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії та скасування доплат позивачу в розмірі 11 % ОСОБА_3 не оспорювались та є чинними на час ухвалення рішення судом.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_3 була відсутня на роботі, і з наказом про звільнення ознайомилася 16.12.2014 року, а 25.12.2014 року звернулася до роботодавця з вимогою про виплату їй заробітної плати за період з вересня 2014 року по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1450,85 грн., а також вимагала повернення власних коштів, витрачених нею на потреби підприємства відповідно до поданих авансових звітів у загальному розмірі 8087 грн. (т. 1, а. с. 11-12).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, виплату неоспорених сум заробітної плати підприємством було здійснено 20.01.2015 року (т. 1, а. с. 64).

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк затримки розрахунку повинен розраховуватись з 25.12.2014 року з дня пред'явлення вимоги позивачем та становить 27 днів.

Судом правильно застосовано норми матеріального права і при визначені розміру моральної шкоди в сумі 1000 грн., зокрема, статті 237-1 КЗпП України та роз'яснення ОСОБА_4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування суд врахував роз'яснення п. 13 ОСОБА_4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимоги розумності і справедливості. Зважаючи на сутність моральної шкоди, будь-який її розмір має суто умовний вираз. Оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам суд першої інстанції дав за правилами ст. 212 ЦПК України, і у відповідності до вимог ст. ст. 212, 303 ЦПК України не має підстав для переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги в частині недоплаченої заробітної плати під час перебування у відрядженні за вихідні та святкові дні знайшли часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що позивач знаходилась у відряджені у період червень - серпень 2014 року, в тому числі у вихідні та святкові дні: 22 червня 2014 року, 5, 6, 12, 19, 20 липня 2014 року, 23 - 25 серпня 2014 року (т. 1, а. с. 86-97).

Задовольняючи частково в сумі 1545 грн. 91 коп. позовні вимоги щодо оплати праці ОСОБА_3 у святкові і неробочі дні за період з червня по серпень 2014 року, суд керувався положеннями ст. ст. 72, 107 КЗпП України.

Статтею 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

За змістом положень ст. ст. 107, 73 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

ОСОБА_4 Міністрів СРСР "Про режим робочого часу працівників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства" від 25.02.62 р. N 475 передбачено можливість встановлення режиму підсумкового обліку робочого часу, для працівників, зайнятих в рослинництві. Обліковим періодом відповідно до цієї постанови є календарний рік. Збільшення тривалості роботи цієї категорії працівників до 10 годин у період напружених польових робіт компенсується зменшенням тривалості роботи в інші періоди.

Відповідно до п. 8 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція), на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений.

Наказом по Запорізькій філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 01 липня 2014 року N 36-в "Про зміну режиму роботи на період польових робіт" було введено максимальну тривалість щоденної роботи - 12 годин та робочого тижня - 48 годин та зазначено, що при цьому тривалість робочого часу за обліковий період (1 місяць) повинна дорівнювати нормі робочого часу за цей період (т. 2, а. с. 43).

З огляду на викладене, та зважаючи на табелі обліку робочого часу філії за червень, липень, серпень 2014 року, висновок суду першої інстанції про те, що в червні - липні 2014 року та серпні 2014 року позивач працювала у межах місячної норми робочого часу, є вірним.

Однак, при розрахунку компенсації роботи ОСОБА_3 у вихідні та робочі дні в червні 2014 року суд допустив помилку, розрахувавши денну ставку в червні 2014 року, виходячи з 21 робочого дня, відпрацьованого позивачем в цьому місяці.

Згідно табелю обліку робочого часу за червень 2014 року (т. 1, а. с. 164), в червні 2014 року ОСОБА_3 фактично відпрацювала 9 днів та 10 днів знаходилась в тарифній відпустці, а тому розмір денної ставки зверх окладу в червні місяці повинен складати: 3725 грн. (розмір посадового окладу): 19 робочих днів (згідно табелю) х 1 вихідний день у відрядженні = 196,05 грн.).

Крім того, суд помилково зазначив, що позивач пропрацювала в липні 2014 року 20 робочих днів, а в серпні 2014 року 23 робочих дні, тоді як відповідно до табелів обліку робочого часу в липні 2014 року ОСОБА_3 відпрацювала 23 робочих дні, а 20 робочих днів позивач відпрацювала в серпні 2014 року.

Виходячи з посадового окладу ОСОБА_3 у розмірі 3725 грн. за фактично відпрацьовані дні розмір денної ставки зверх окладу в липні та серпні 2014 року повинен складати:

- за липень 2014 року: 3725 грн.: 23 робочих днів згідно табеля = 161,96 грн. (денна ставка) х 5 вихідних днів у відрядженні = 809,78 грн.;

- за серпень 2014 року: 3725 грн.: 20 робочих днів згідно табеля х 186,25 грн. (денна ставка) х 3 вихідних дні у відрядженні = 558,75 грн., а всього до виплати за 9 днів у відрядженні за червень - серпень 2014 року ОСОБА_3 має бути сплачено: 196, 05 грн. + 809,78 грн. + 558,75 грн. = 1564,58 грн. (замість 1545,91 грн., нарахованих та стягнутих судом).

Довід апеляційної скарги про те, що суд знехтував вимогами ст. 121 КЗпПУ про те, що розмір оплати праці за виконану роботу працівникам, які направлені у відрядження, не може бути нижчим середнього заробітку, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідці про нарахування та виплату ОСОБА_3 заробітної плати за період з 01.01.2014 року по з 01.11.2014 року (т. 1, а. с. 64), за період з травня 2014 року по 01 вересня 2014 року доплати в розмірі 50 % та 11 % позивачу нараховані та сплачені підприємством.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення компенсації за додаткові відпустки за особливий характер праці, встановивши, що наказом від 01 липня 2014 року N 36-в "Про зміну режиму роботи на період польових робіт", на якій посилається позивач, як доказ того, що вона працювала понад нормою робочого часу, встановлено максимальну тривалість робочого тижня 48 годин, при цьому зазначено, що тривалість робочого часу за обліковий період повинна дотримувати нормі робочого часу в цей період. Роботу понад нормальну тривалість робочого часу в певні періоди компенсувати меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду.

Крім того, у зазначеному наказі не визначено періоду тривалості "напружених польових робіт", а з табелів обліку робочого часу не вбачається, що позивач працювала у вказаний період понад норму (т. 1, а. с. 164-166).

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача власних коштів, витрачених на потреби підприємства (згідно авансових звітів).

За положеннями ст. 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з підприємства, позивач долучила до позовної заяви: копії посвідчень про відрядження за період з червня 2014 по вересень 2014 року (т. 1, а. с. 22 - 24, 26); копії квитанцій про сплату коштів (т. 1, а. с. 25, 31, 32); копії товарних чеків від 01.09.2014 року (т. 2, а. с. 22, 23); копію акту-вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 24 березня 2014 року щодо приведення розрахункових засобів обліку електричної енергії та схем їх підключення у відповідність вимогам ПУТ, ПКЕЕ та інших нормативних документів (т. 2, а. с. 25), копію службової записки ОСОБА_6 від 21 серпня 2014 року на ім'я директора Запорізької філії щодо виконання акту-вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 24 березня 2014 року з резолюцією директора ОСОБА_7 про залучення ОСОБА_3 особистих коштів для закупівлі обладнання та зобов'язанням бухгалтерії повернути витрачені кошти (т. 2, а. с. 28), копії авансових звітів за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, затверджених керівником філії ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 21-31), копії довідок від 01.09.2014 року та від 09.09.2014 року про наявну заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 по авансових звітах (т. 1, а. с. 205, 206), які підписані директором ОСОБА_7 та містять печатку підприємства (т. 1, а. с. 205, 206).

Відповідно до наданих ОСОБА_3 копій авансових звітів розмір неповернутих філією працівнику витрат на потреби підприємства складає:

Авансовий звіт N Дата Призначення витрат кількість ціна сума, грн. 12102.07.2014 Авансовий звіт N Дата Призначення витрат кількість ціна сума, грн. 12102.07.2014 відрядження добові 260120,0012514.07.2014 відрядження добові 1060600,00 відрядження проживання в готелі 600,0013121.07.2014 відрядження бензин 814,619116,95 добові 16060,0013421.07.2014 відрядження добові 560300,0014028.07.2014 оплата держреєстратору за витяг 57,80 послуги банку 19,0014331.07.2014 відрядження добові 460240,0015905.08.2014 відрядження бензин 13,614,7199,92 друк документів 4,90 добові 16060,0016312.08.2014 відрядження добові 260120,00 друк документів 14,0017119.08.2014 відрядження добові 260120,0017429.08.2014 відрядження добові 860480,00 свіча запалювання 450200,00 робота по заміні свіч 185,00 нова пошта, відправка зерна на аналіз 41,0017701.09.2014 закупка розчинник 221,442,80 бензин 2016,4328,00 лампа 435140,00 лампочка економка 983,9755,10 зв'язок 30,00 автомат 1150,65150,65 лічильник 3-х фазний 1804804,00 автомат 295,3190,60 шафа під лічильник 291,5183,00 лічильник 1-х фазний 2264528,00 бензин 1017,72177,20 6868,00.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, витрачених на потреби підприємства суд першої інстанції послався на дві обставини:

- позивачем не надано суду оригіналів відривної частини (коринця) авансових звітів, які б підтверджували б своєчасність подання авансового звіту до бухгалтерії підприємства у період липня - серпня 2014 року про використання нею власних коштів на потреби підприємства на загальну суму 7384,72 грн. та авансових звітів про відрядження;

- довідки N 97/3 від 01.09.2014 року і N 99/1 від 09.09.2014 року про наявну заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 по авансових звітах (т. 1, а. с. 205, 206) підписані директором ОСОБА_7, який на час складання та підписання даних довідок на підставі наказу N 229-к від 01.09.2014 року був відсторонений від виконання обов'язків директора Запорізької філії ДП "ЦСЕНСМ" (т. 2, ас. 183), а тому виникають сумніви щодо достовірності відомостей внесених до цих довідок.

Зазначивши, що позивачем не надано оригіналів "відривної частини авансових звітів", суд першої інстанції не послався на положення нормативного акту, яким передбачено обов'язок підприємства надати підзвітній особі "відривну частину (коренець) авансового звіту", або право (обов'язок) працівника отримати зазначений документ.

Поза увагою суду залишилося, що положення п. 9.2 ст. 170 Податкового кодексу, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 року N 59, які регулюють питання нарахування та виплат вищезазначених витрат та якими, та положення наказу Міністерства доходів та зборів України від 24.12.2013 року "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" (Порядок N 845), яким затверджено форму звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не містять таких понять як "відривний корінець авансового звіту" та не передбачають відривної частини.

Бланк авансового звіту (т. 1, а. с. 104) дійсно містить графу "розписка про прийнятий на перевірку від особи авансовий звіт із зазначенням суми, кількості доданих підзвітною особою документів та підписом особи, відповідальної за прийняття авансового звіту", проте не має лінії відрізу. Бланк авансового звіту складений та затверджений таким чином, якщо намагатися відірвати те місце, де розташовану графу розписка, надрукований текст на зворотному боці бланку буде знищено.

З висновком суду щодо неврахування змісту довідок N 97/3 від 01.09.2014 року і N 99/1 від 09.09.2014 року про наявну заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 по авансових звітах, які підписані директором ОСОБА_7, з тих підстав, що згідно наказу N 229-к від 01.09.2014 року ОСОБА_7 був відсторонений від виконання обов'язків директора, не можна погодитись повністю з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7.4 Положення про Запорізьку філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - Положення) (т. 1, а. с. 51-56), затвердженого наказом генерального директора Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_8 від 03 січня 2012 року N 18, Директор філії здійснює безпосереднє керівництво діяльністю Філії.

З цією метою Директор представляє інтереси підприємства за дорученням Генерального директора підприємства у відносинах з державними органами, органами місцевого врядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, юридичними та фізичними особами та відповідно до цього Положення підписує з юридичними та фізичними особами угоди, передбачені законодавством України (пп. 7.4.1 Положення).

За змістом пп. 7.4.4 Положення Директор філії приймає на роботу, звільняє, заохочує працівників філії, накладає на них стягнення відповідно до законодавства, самостійно і на підставі рішень підприємства видає накази та інші документи.

Як вбачається з матеріалів справи, з наказом про відсторонення від виконання повноважень на період проведення службової перевірки (в якому не вказано дату з якої ОСОБА_7 відсторонено від виконання повноважень та термін відсторонення) ОСОБА_7 (був ознайомлений 02.09.2014 року (т. 2, а. с. 183).

З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було підстав для неврахування довідки, яка була видана ОСОБА_7 01.09.2014 року (до ознайомлення з відповідним наказом) та зареєстрована 01.09.2014 року за N 97/3.

Згідно довідки N 97/3 від 01.09.2014 року загальна заборгованість Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" перед ОСОБА_3 по авансових звітах станом на 01.09.2014 року за період з 01.01.2014 року по 01.09.2014 року складає 7570 гривень 20 коп. (т. 1, а. с. 205).

Щодо довідки N 99/1, виданої за підписом ОСОБА_7 09.09.2014 року про заборгованість перед ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 року по 09.09.2014 року в сумі 8087,00 грн. (т. 1, а. с. 206), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 09.09.2014 року ОСОБА_7 був ознайомлений з наказом про відсторонення від виконання обов'язку директора Запорізької філії, а тому не мав повноважень надавати зазначену довідку.

За матеріалами справи в січні 2015 року ОСОБА_3 видано кошти по авансових звітах в сумі 702 грн. 28 коп., що підтверджується довідкою від 20.02.2015 року N 21 (т. 1, а. с. 65) та не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь ОСОБА_3 коштів, витрачених на потреби підприємства підлягають задоволенню частково в сумі 6868,00 грн. (7570,20 грн. - 702,20 грн. = 6868,00 грн.).

Рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове в сумі 6868 гривень 00 коп. задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення коштів, витрачених на потреби підприємства.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року у цій справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення власних коштів, витрачених на потреби підприємства, та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення власних коштів, витрачених на потреби підприємства, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь ОСОБА_3 власні кошти, витрачені на потреби підприємства, в сумі 6868 гривень 00 коп.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2015 року у цій справі змінити в частині стягнення компенсації роботи у вихідні дні у відрядженнях, збільшивши суму компенсації з 1545 гривень 91 коп. до 1564 гривень 58 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий

 

Судді:

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали