ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.12.2002 р.

Справа N 6-11375кс02


У листопаді 2001 р. Ш. звернулася до суду з позовом до КП про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалася на те, що з листопада 1998 р. вона працювала технічним працівником у КП, але відповідач не виконував вимоги законодавства про працю, зокрема ст. 95 КЗпП, тому вона розірвала трудовий договір і має право на отримання вихідної допомоги.

Ш. просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 839 грн., вихідну допомогу - 354 грн., а також 420 грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Рішенням районного суду від 20 грудня 2001 р. позов задоволено, постановлено стягнути з КП на користь Ш. заробітну плату в сумі 828 грн. 18 коп., вихідну допомогу - 324 грн., а також 420 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд рішенням від 7 червня 2002 р. рішення районного суду скасував, у задоволенні позову Ш. відмовив.

У касаційній скарзі Ш., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Ш., суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач порушив вимоги ст. 95 КЗпП, виплачуючи позивачці заробітну плату, розмір якої не відповідав установленому законом мінімуму, незаконно перевів її на 0,5 ставки прибиральниці і внаслідок цих порушень вона змушена була написати заяву про звільнення з роботи. Незаконними діями відповідача позивачці заподіяно моральну шкоду.

При встановленні цих фактів судом не було порушено норм процесуального права.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що вона працювала повний робочий день, про існування наказу про її переведення на 0,5 ставки дізналася лише в судовому засіданні. Представник відповідача також підтвердив, що робочий день позивачки тривав з 8 до 16 год. без перерви.

Однак суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог Ш., виходив лише з того, що наказ про переведення на 0,5 ставки позивачкою не оскаржувався і набув чинності, а тому порушення відповідачем норм законодавства про працю місця не мало.

За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що постановлене відповідно до закону рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, і, керуючись статтями 334, 338 ЦПК, касаційну скаргу Ш. задовольнила, рішення апеляційного суду області від 7 червня 2002 р. скасувала, а рішення районного суду від 20 грудня 2001 р. залишила в силі.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали