ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2010 р.

N 10/267(25/185)

Вищий господарський суд України у складі: судді Селіваненко В. П. - головуючого, суддів - Бенедисюк І. М. і Львов Б. Ю. розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові, м. Львів (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду) на рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 зі справи N 10/267(25/185) за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду до приватного торговельно-виробничого підприємства "Фіаніт", с. Добряни Стрийського району Львівської області (далі - Підприємство), товариства з обмеженою відповідальністю "Віко-Тех", м. Стрий Львівської області (далі - Товариство), про стягнення завданих збитків у сумі 129725,89 грн. (судове засідання проведено за участю представників сторін: відділення виконавчої дирекції Фонду - Магировського Ю. А., Товариства - Цаплака М. І., Підприємства - Цаплака М. І.).

 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2010 (суддя Довга О. І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 (колегія суддів у складі: Процик Т. С. - головуючий, судді Дубник О. П. і Скрипчук О. С.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виходили з відсутності у позивача права зворотної вимоги до відповідачів щодо відшкодування шкоди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти рішення, яким позов задовольнити повністю. Скаргу з посиланням на положення Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), Закону, ЦК України мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариство і Підприємство заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, та просять останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- позов подано про стягнення збитків у сумі 129725,89 грн., спричинених виплатою відділенням виконавчої дирекції Фонду страхового відшкодування потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19.06.2006 на залізничному переїзді в с. П'ятничани Стрийського району Львівської області;

- згідно з висновками службового розслідування за фактом цієї пригоди зіткнення першого вагона електропоїзда Львів-Трускавець N 817 та автомобіля КрАЗ-65101 (д. н. НОМЕР_1), яким керував водій ОСОБА_6, мало місце внаслідок невиконання водієм автомобіля вимог знака "Проїзд без зупинки заборонено"; в результаті цього зіткнення отримали тілесні ушкодження машиніст електропоїзда ОСОБА_7 і помічник машиніста ОСОБА_8;

- згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку останній вважається пов'язаним з виробництвом; складено також акти NN 2 і 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1;

- ОСОБА_7 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 31500 грн. та щомісячні грошові виплати в розмірі 900 грн., ОСОБА_8-одноразову допомогу в сумі 20200 грн. та щомісячні грошові виплати в сумі 1307,05 грн.;

- позовні вимоги обґрунтовувалися, зокрема, тим, що: автомобіль КрАЗ-65101 (д. н. НОМЕР_1), яким керував водій ОСОБА_6, належав Товариству, а відповідно до договору оренди, укладеним Товариством і Підприємством, використовувався Підприємством; винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є працівник Підприємства, який виконував свої трудові обов'язки.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами.

Відповідно до статті 28 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних виплат.

Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - це Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що особи, постраждалі внаслідок нещасного випадку на виробництві (ОСОБА_7 і ОСОБА_8), не є працівниками Товариства чи Підприємства, а відтак останні не виступають страхувальниками стосовно цих осіб.

Отже, якщо відділенням виконавчої дирекції Фонду за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати і це знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Частиною першою статті 1191 названого Кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, у розгляді справи попередні судові інстанції неправильно застосували норми Закону та не застосували до спірних відносин наведені норми ЦК України, які підлягали застосуванню. А в безпосередньому зв'язку з цим зазначені судові інстанції не перевірили належними засобами доказування обґрунтованість: розміру суми, яка, на думку відділення виконавчої дирекції Фонду, підлягала стягненню; доводів позивача щодо перебування водія ОСОБА_6 у трудових відносинах з одним з відповідачів у справі та правових підстав володіння останнім автомобілем КрАЗ-61101 (д. н. НОМЕР_1). Тобто місцевий і апеляційний господарські суди припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А за приписом пункту 3 статті 1119 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню; справу ж слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 зі справи N 10/267(25/185) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

І. Бенедисюк

Суддя

Б. Львов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали