ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.02.2012 р.

Справа N 07/5026/297/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л., за участю представників: позивача - С. А. Ю., відповідача - ОСОБА_5, розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 у справі N 07/5026/297/2011 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення 130268,25 грн. збитків, встановив:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.04.2011 (суддя Дорошенко М. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 (судді: Чорногуз М. Г., Агрикова О. В., Корсакова Г. В.), позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 267 ЦК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що саме фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не є самовільним використанням земельної ділянки. Разом з тим, скаржник вказує на пропуск позивачем передбаченого чинним законодавством строку позовної давності, яка помилково не застосована апеляційним судом.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.09.2003, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса ОСОБА_7 за N 4205, до приватного підприємця ОСОБА_6 перейшло право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа якого 324,9 кв. м (а. с. 7-8).

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, після переходу прав на будівлю, позивач хоча і повинен був, проте, не оформив належним чином право користування земельною ділянкою, що належить позивачу, користувався нею безоплатно, тобто не здійснив необхідних дій щодо належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, чим порушив права та охоронювані інтереси позивача та завдав йому збитків у вигляді неодержаного доходу (неодержаної орендної плати).

Адже, згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною першою ст. 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови КМ України від 19.04.93 N 284 розміри збитків визначаються комісією, створеною виконавчим комітетом міської ради. Рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.09.2003 N 1262 та від 24.03.2009 N 336 було затверджено положення про таку комісію та її склад. 29.03.2010 року даною комісією був складений акт N 21 про визначення збитків власнику землі, який 08.09.2010 року був затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради N 1465. Вказаним актом було визначено збитки в розмірі 130268,25 грн., завдані позивачу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (а. с. 28-31 том 1).

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці.

Отже, відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України до відповідача перейшло право на земельну ділянку, що розташована під нерухомим майном, яке належить йому на праві власності.

Однак, відповідно до ст. 125 ЗК України визначене право на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. ст. 152, 156 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.93 N 284.

Оскільки у відповідача відсутній державний акт на землю чи договір оренди землі, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неодержаних доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки, завдані неотриманням за цей період орендної плати.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та заявником не заперечується, що відповідач з вересня 2003 р. по липень 2010 року не вживав заходів, спрямованих на оформлення документів на землекористування, внаслідок чого з цього часу власник землі не отримує очікувану орендну плату за землю. За розрахунком комісії збитки власника землі за період з 29.09.2003 р. по 31.03.2010 р. становлять 130268,25 грн.

Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України приступати до використання землі до встановлення її меж в натурі і одержання документу, що посвідчує право на неї (державний акт, договір оренди) забороняється.

Всупереч зазначеним нормам відповідач в зазначений період користувався земельною ділянкою без належного оформлення правовстановлюючих документів.

Як зазначено в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затвердженим постановою КМУ від 19.04.93 р. N 284). У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розмір збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, заподіяних позивачу як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчими комітетом Черкаської міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.93 N 284. При цьому, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.09.2009 N 1465, яким було затверджено комісійний акт N 21 про визначення збитків власнику землі, не визнано недійсним та не скасовано, як незаконний, у встановленому порядку, що свідчить про неоспорювання відповідачем розрахунку збитків.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку про обґрунтованість розміру збитків, завданих позивачу.

Колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, не вважається самовільним використанням земельної ділянки, тобто використанням без правовстановлюючих документів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, таке її використання, якщо щодо цієї земельної ділянки вчинений правомірний правочин або, якщо щодо цієї земельної ділянки вчинені правомірні дії. Правомірний правочин та дія передбачені чинним законодавством.

Судами встановлено, що відповідач правомірно набув право власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, але не оформив в установленому порядку право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, сама по собі відсутність у даному випадку правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. У таких випадках ст. 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягає (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (Постанова N 6)).

Отже, розмір шкоди не може розраховуватися на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 N 963. Власники землі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 р. N 284.

Наведеним повністю спростовуються безпредметні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій" щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963, згідно якого підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Колегія також відхиляє посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, яка помилково не застосована апеляційним судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, клопотання про застосування позовної давності повинно бути подане до прийняття рішення судом першої інстанції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не звертався до господарського суду Черкаської області із заявою про застосування строку позовної давності.

Водночас, не приймаються до уваги посилання заявника на те, що він не мав змоги подати відповідну заяву у зв'язку з неналежним повідомленням його про час та місце розгляду справи у господарському суді Черкаської області з тих причин, що відповідач нібито не отримував ухвали про відкладення розгляду справи від 17.03.2011 і не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні, з наступних підстав.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, господарським судом Черкаської області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи від 17.03.2011 на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Проте, дане поштове відправлення було повернуто відділенням пошти у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, з врахуванням приписів ст. 64 ГПК України відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи місцевим господарським судом, проте, без поважних причин не отримав поштового відправлення, не з'явився у судове засідання та своєчасно не подав заяву про застосування строків позовної давності.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 у справі N 07/5026/297/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 без задоволення.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали