ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.09.2010 р.

N 41/575


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Губенко Н. М., суддів - Барицької Т. Л., Мирошниченка С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" на рішення від 10.12.2009 р. та на постанову господарського суду міста Києва Київського апеляційного господарського суду 06.04.2010 у справі N 41/575 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" до  Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Верховна Рада України) про стягнення 34065946,06 грн. (у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гордєєв С. В., відповідачів - Пімонова І. В., Проніна Е. С., третьої особи - повідомлений, але не з'явився); встановив:

26.09.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державного казначейства України про стягнення реальних збитків у розмірі 22604256,06 грн. та упущеної вигоди у розмірі 11461690,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2009 у справі N 41/575 (суддя Ковтун С. А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 (колегія суддів у складі: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Вербицька О. В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 у справі N 41/575, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство фінансів України та в поясненні на касаційну скаргу Верховна Рада України просять касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 у справі N 41/575 залишити без змін.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.04.2006 Міністерством фінансів України була видана ліцензія (серія АВ N 082927) Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" на здійснення наступного виду господарської діяльності: організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), строком на п'ять років, а саме, з 26.04.2006 по 25.04.2011.

16.05.2006 позивач сплатив 971570,00 грн. на користь державного бюджету через Державне казначейство України за видачу ліцензії на здійснення діяльності по організації та проведенню азартних ігор строком з 2006 по 2011 роки.

25.06.2009 набрав чинності Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні", статтею 2 якого заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Частиною 2 ст. 4 вищезазначеного Закону встановлено, що з дня набрання ним чинності, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стало те, що прийнятим Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" скасовано ліцензію позивача на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, у зв'язку з чим на думку позивача державою заподіяно Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" реальні збитки у розмірі 22604256,06 грн. (588642,96 грн. - розмір вартості ліцензії за невикористаний термін дії ліцензії з 25.06.2009 по 25.04.2011; 19143526,95 грн. - різниця між вартістю грального обладнання з урахуванням амортизаційного зносу на 01.07.2009 та вартістю укладених договорів купівлі-продажу грального обладнання, що складає 383640 грн.; 44363,33 грн. вартість належних позивачу реєстраторів розрахункових операцій; 1126363,64 грн. - витрати по здійсненню ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, які орендодавці відмовилися компенсувати, мотивуючи ініціативу розірвання договорів оренди саме орендарем; 366770,95 грн. - витрат на рекламу; 1135015,20 грн. - попередня оплата комп'ютерно-касової системи "Фіскал"; 199573,03 грн. компенсація працівникам підприємства позивача за невикористані відпустки) та збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 11461690,00 грн.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова ВСУ від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Згідно з частиною другою ст. 6, частиною другою ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1170 ЦК України у разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" не передбачено припинення прав власності на певне майно (ст. 1170 ЦК України) та не передбачено обов'язку Міністерства фінансів України, Державного казначейства України повертати суб'єктам господарювання грошові кошти, сплачені ними за одержання ліцензій на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення ігор на гральних автоматах) у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (ст. 1212 ЦК України).

До того ж, Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" неконституційним у встановленому порядку не визнавався.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що позивач в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів протиправної поведінки відповідачів, яка на думку позивача виразилася у скасуванні ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор на підставі Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" та причинного зв'язку між діями відповідачів та спричиненими збитками позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх судових інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.

В силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 у справі N 41/575 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

Н. М. Губенко

Судді:

Т. Л. Барицька

 

С. В. Мирошниченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали