ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 липня 2009 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - судді Редьки А. І., суддів - Скотаря А. М. і Кузьменко О. Т. (за участю прокурора Колесниченка О. В.), розглянувши в судовому засіданні 2 липня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2008 року, яким засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого 30 липня 2004 року за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, 6 квітня 2006 року невідбуту частину покарання йому замінено один рік 11 місяців 20 днів виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави, за ч. 2 ст. 389 КК України на три місяці арешту, за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено чотири роки один місяць позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно йому призначено чотири роки два місяці позбавлення волі, установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він, будучи засудженим до виправних робіт, ухилявся від цього покарання. Постановою від 6 квітня 2006 року ОСОБА_1 було замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком від 30 липня 2004 року на виправні роботи строком один рік 11 місяців 20 днів, а він, повернувшись з місць позбавлення волі, пропрацював лише з травня по червень 2006 року на ПП, звідки звільнився без дозволу кримінально-виправної інспекції і без поважної причини тривалий час не працевлаштувався, а з 21 серпня 2006 року по 12 січня 2007 року працював у "Шахтоуправлінні Трудовське", звідки за систематичні порушення трудової дисципліни його звільнили.

Крім того, 15 травня 2008 року ОСОБА_1 на футбольному полі в Петровському районі м. Донецька відкрито заволодів мобільним телефоном малолітнього ОСОБА_2 "NOKIA N 73-1" з сім-картою "Лайф" на суму 1760 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні з доповненням до нього прокурор просить змінити вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю. Твердить, що, оскільки ОСОБА_1 до виправних робіт не засуджувався, а таким покаранням йому було замінено невідбуту частину покарання за попереднім вироком, яке суд приєднав до остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, тому рішення про його засудження за ч. 2 ст. 389 КК України є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив змінити вирок, виключивши з нього рішення суду про засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу за обставин, зазначених у вироку, матеріалами справи доведена.

Про це неодноразово на досудовому слідстві і в суді розповідав сам засуджений. За словами ОСОБА_1, він, перебуваючи на футбольному полі в Петровському районі м. Донецька, у малолітнього ОСОБА_2 позичив мобільний телефон, з яким утік.

Ці показання засудженого узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3, знайшли вони підтвердження й сукупністю всіх інших доказів у справі, аналіз яких дав суду підстави для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України.

Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 389 КК України відповідальність за цим законом настає лише за умови, що виправні роботи, від яких ухилялася особа, були призначені їй вироком суду.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 до виправних робіт засудженим не був, таким покаранням йому лише було замінено невідбуту частину покарання за вироком від 30 липня 2004 року у порядку ст. 407 КК України на підставі ст. 82 КК України.

Тому колегія суддів вважає за необхідне виправити зазначену помилку, скасувавши вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України із закриттям справи в цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно відповідає вимогам закону, є необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України скасувати рішення суду про засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України, а справу в цій частині закрити - за відсутністю в його діях складу злочину. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання, призначеного судом, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до остаточного покарання - чотирьох років одного місяця позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

 

Судді:

А. М. Скотарь

 

А. І. Редька

 

О. Т. Кузьменко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали