КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА КОМІСІЯ ПРОКУРОРІВ

РІШЕННЯ

від 28 лютого 2018 року N 7зп-18

Про ухвалення звернення до Генерального прокурора України

З метою реалізації гарантій незалежності прокурорів, визначених статтею 16 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII), в тому числі щодо унеможливлення їх незаконного звільнення, керуючись статтями 73 (Перелік N 1697-VII) та 77 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII), пунктом 1 Розділу I, пунктом 61 Розділу III, пунктами 137 - 139 Розділу IV Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія вирішила:

1. Ухвалити звернення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Генерального прокурора України щодо приведення Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України N 351 від 18.12.2017 (Положення N 351), у відповідність із Законом України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII) (додається);

2. Направити звернення, зазначене в пункті 1 цього рішення, Генеральному прокурору України на підставі статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) як засіб досудового врегулювання спору, а також звернутись до Міністра юстиції України щодо проведення перевірки додержання вимог законодавства при державній реєстрації Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України N 351 від 18.12.2017 (Положення N 351);

3. Розмістити на офіційному веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів звернення до керівників органів прокуратури України з пропозицією утриматись до завершення досудової та судової процедури врегулювання від застосування пунктів 16 (Положення N 351) та 17 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури (Положення N 351), яке затверджено наказом Генерального прокурора України N 351 від 18 грудня 2017 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за N 113/31565.

 

Головуючий

В. Грушковський

Члени комісії:

В. Архіпов

 

А. Коваленко

 

О. Ковальчук

 

С. Костенко

 

С. Нечепоренко

 

Ю. Піцик

 

С. Погребняк

 

С. Сергійчук

 

В. Шемчук

 

В. Юсип

 

УХВАЛЕНО
Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів
28 лютого 2018 року N 7зп-18

Звернення
Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Генерального прокурора України

Наказом Генерального прокурора України N 351 від 18 грудня 2017 року (Положення N 351) затверджено Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за N 113/31565 (далі - Положення).

Пунктами 16 (Положення N 351) та 17 розділу V Положення (Положення N 351) передбачено, що для встановлення підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII) (далі - Закон), та подальшого ініціювання звільнення прокурора з адміністративної посади, визначеної пунктами 4 (Перелік N 1697-VII), 5 (Перелік N 1697-VII), 9 (Перелік N 1697-VII), 10 (Перелік N 1697-VII), 12 - 15 частини першої статті 39 Закону (Перелік N 1697-VII), уповноважений керівник прокуратури вносить мотивоване подання до Ради прокурорів України з долученням копій документів, які свідчать про неналежне виконання підпорядкованим прокурором посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Рішення про звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4, 5, 9, 10, 12 - 15 частини першої статті 39 Закону, на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону приймається уповноваженим керівником прокуратури за наявності рішення Ради прокурорів України щодо встановлення фактів неналежного виконання прокурором посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі - Комісія) у своїй діяльності суворо дотримується визначеної для неї законом компетенції, проте, у зв'язку з тим, що у пунктах 16 (Положення N 351) та 17 розділу V Положення (Положення N 351) Генеральна прокуратура України вийшла за межі наданих їй законом повноважень, що може мати наслідком незаконне звільнення прокурорів з адміністративних посад, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII) чітко та однозначно визначена компетенція Ради прокурорів України щодо вирішення питань про звільнення прокурорів з адміністративних посад, а саме: звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2 (Перелік N 1697-VII), 3 (Перелік N 1697-VII), 6 - 8 (Перелік N 1697-VII), 11 частини першої статті 39 Закону (Перелік N 1697-VII), здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав:

1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1 - 3 частини третьої статті 39 цього Закону (Перелік N 1697-VII));

3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Тобто, Рада прокурорів України вносить рекомендації про звільнення прокурорів не з будь-яких адміністративних посад, передбачених частиною першою статті 39 Закону (Перелік N 1697-VII), а лише з посад першого заступника Генерального прокурора, заступника Генерального прокурора, керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, а також з посади керівника місцевої прокуратури.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII), звільнення з адміністративної посади, передбаченої пунктами 1 - 3 частини третьої статті 39 цього Закону (Перелік N 1697-VII), здійснюється Генеральним прокурором, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 (Перелік N 1697-VII) чи 5 частини третьої статті 39 цього Закону (Перелік N 1697-VII), - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Звільнення з цих адміністративних посад здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України та виключно з підстав, передбачених частиною першою статті 51 цього Закону (Перелік N 1697-VII).

Викладене стосується адміністративних посад керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його заступників, керівників та заступників керівників підрозділів вказаної прокуратури.

Участь у вирішенні питань про звільнення прокурорів з інших адміністративних посад згідно з Законом не входить до кола повноважень Ради прокурорів України. Наділення нормативно-правовим актом Генерального прокурора Ради прокурорів України повноваженнями, не передбаченими Законом, протирічить Конституції України. Крім того, в пункті 1 частини дев'ятої статті 71 Закону (Перелік N 1697-VII) прямо передбачено, що Рада прокурорів України вносить рекомендації про звільнення прокурорів з адміністративних посад лише у випадках, передбачених цим Законом.

Законодавство України не передбачає інших випадків внесення рекомендацій Радою прокурорів України про звільнення прокурорів з адміністративних посад, крім тих, які зазначені в частині першій статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII).

У частині третій статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII) у системному зв'язку з частиною першої цієї ж статті (міститься навіть посилання на частину першу) визначається яким чином Рада прокурорів України встановлює наявність підстав для звільнення з адміністративних посад першого заступника Генерального прокурора, заступника Генерального прокурора, керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, а також з посади керівника місцевої прокуратури, у разі неналежного виконання ними посадових обов'язків.

Рада прокурорів України повинна визначати вказані підстави з дотриманням передбачених статтею 47 Закону (Перелік N 1697-VII) гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.

Правова природа рекомендації Ради прокурорів України про звільнення прокурора з адміністративної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII) свідчить про те, що таке рішення приймається в якості стягнення до прокурора, який допустив порушення вимог трудової дисципліни щодо належного відношення до виконання посадових обов'язків. Саме тому прокурору надаються гарантії, передбачені для прокурорів у дисциплінарному провадженні.

Висновок про те, що звільнення прокурора з адміністративної посади в порядку, передбаченому частиною третьою статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII), є особливим випадком вирішення питань про дисциплінарну відповідальність прокурора за неналежне виконання ним посадових обов'язків, підтверджується також положеннями частини шостої статті 49 Закону (Перелік N 1697-VII).

Так, у разі якщо Комісія за результатами дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який обіймає адміністративну посаду, встановила неналежне виконання ним посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, Комісія у випадках, коли призначення на таку посаду відповідно до цього Закону (Перелік N 1697-VII) здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України, ініціює перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади.

Законодавець передбачає участь Ради прокурорів України у звільненні з адміністративних посад тільки тих прокурорів, які призначаються на ці посади саме за рекомендацією Ради.

Крім того, Комісія неодноразово зазначала у своїй діяльності, що при вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність та про звільнення прокурорів, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої цим судом в цілій низці рішень щодо тлумачення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (рішення у справах "Campbell and Fell v. the United Kingdom" від 28 червня 1984 року (пункт 76 мотивувальної частини), рішення у справі "Oluji v. Croatia" від 2 лютого 2009 року (пункт 37 мотивувальної частини), рішення у справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року (Рішення)), їй притаманні всі ознаки органу, який виконує функції суду, оскільки Комісія наділена повноваженнями щодо прийняття рішень, за якими відбувається звільнення прокурорів. Оскільки, такими ж повноваженнями наділена і Рада прокурорів України, то на її діяльність при вирішенні питань про звільнення прокурорів стаття 6 Конвенції в повній мірі розповсюджується.

Вимогами до органу, який виконує функції суду, є дотримання в його діяльності принципів справедливості, публічності, розумності строків розгляду, незалежності, безсторонності, а також те, що такий суд має бути передбачений законом. Як зазначено вище, Законом не передбачена участь Ради прокурорів України у вирішенні питань про звільнення прокурорів з адміністративних посад, крім тих, які зазначені в частині першій статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII).

Статтею 43 Закону (Перелік N 1697-VII) передбачена підстава для дисциплінарної відповідальності прокурора - невиконання або неналежне виконання службових обов'язків. Службові обов'язки прокурора включають в себе його посадові обов'язки, та є більш широким поняттям порівняно з останнім. Отже, при звільненні прокурорів з адміністративних посад через неналежне виконання ними посадових обов'язків, матеріально-правові підстави для цього встановлені нормами Закону про дисциплінарну відповідальність прокурорів.

Більше того, вищевказаними нормами Положення (Положення N 351) повноваженнями щодо звільнення прокурорів з адміністративних посад на підставі рекомендації Ради прокурорів України через неналежне виконання посадових обов'язків наділені також керівники регіональних та місцевих прокуратур, які таких повноважень не мали взагалі за Законом, крім випадків застосування дисциплінарних стягнень на підставі рішень Комісії. Жодна норма Закону не передбачає направлення будь-яких рекомендацій про звільнення прокурорів Радою прокурорів України вказаним керівникам органів прокуратури.

Комісія зазначає, що відповідно до статті 16 Закону України (Перелік N 1697-VII) незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 73 Закону (Перелік N 1697-VII) Комісія визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

На Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів Законом (Перелік N 1697-VII) у повній мірі, як і на Генерального прокурора та Раду прокурорів України, покладені обов'язки з забезпечення гарантій незалежності прокурорів.

Комісія в змозі належним чином виконувати свої обов'язки з гарантування незалежності прокурорів.

Додаткових гарантій при вирішенні питань про звільнення прокурорів, які займають адміністративні посади, в тому числі в порядку дисциплінарного провадження, окрім тих прокурорів, які зазначені в абзаці першому частини першої статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII), не передбачено та Комісія у своїй діяльності не потребує.

Питання про звільнення прокурорів з адміністративних посад через неналежне виконання ними посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, окрім посад, визначених в абзаці першому частини першої статті 41 Закону (Перелік N 1697-VII), вирішуються виключно на підставі статей 43 - 50 Закону (Перелік N 1697-VII) в межах дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

На підставі викладеного, Комісія 28 лютого 2018 року прийняла рішення N 7зп-18 звернутись до Генерального прокуратура України з пропозиціями про наступне:

1. Вжити заходів для приведення у відповідність до Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII) Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, яке затверджено наказом Генерального прокурора України N 351 від 18 грудня 2017 року (Положення N 351) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за N 113/31565.

2. Розглянути це звернення згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) як засіб досудового врегулювання спору.

3. У разі відхилення пропозиції щодо досудового врегулювання спору, задля уникнення ймовірного незаконно звільнення прокурорів з адміністративних посад, утриматись до вирішення спору судом від застосування пунктів 16 (Положення N 351) та 17 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури (Положення N 351), яке затверджено наказом Генерального прокурора України N 351 від 18 грудня 2017 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за N 113/31565.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали