ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 8 червня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Балюка М. І., Григор'євої Л. І., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці N 8 м. Полтави про усунення перешкод у користуванні власністю, встановила:

У грудні 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці N 8 м. Полтави про усунення перешкод в користуванні власністю.

Зазначали, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

З метою перепланування вказаної квартири під магазин вони отримали дозвіл державного пожежного нагляду м. Полтави управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Полтавській області, Полтавської міської санітарно-епідеміологічної станції, однак надання дозволу управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету неможливе без погодження з власниками суміжних квартир: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Проте відповідачі проти перепланування вказаної квартири під магазин заперечують.

Посилаючись на те, що відмова ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у наданні згоди на перепланування квартири АДРЕСА_1 порушує право власника на вільне користування й розпорядження своєю власністю, просили усунути їм перешкоди у користуванні власністю і визнати таку відмову незаконною.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 9 липня 2009 року, позовні вимоги задоволено: визнано відмову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у наданні згоди на перепланування квартири АДРЕСА_1 незаконною.

У касаційних скаргах ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно з висновками компетентних органів проект перепланування квартири не порушує нічиїх прав, відповідає державним будівельним нормам, а тому відмова відповідачів у наданні згоди на перепланування квартири є незаконною, порушує права позивачів на користування власністю на свій розсуд і такі перешкоди у користуванні власністю підлягають усуненню.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Власниками суміжних квартир є ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Власниками квартири АДРЕСА_1 розроблений проект перепланування вказаної квартири під магазин непродовольчих товарів, який погоджений державним пожежним наглядом м. Полтави управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Полтавській області та Полтавською міською санітарно-епідеміологічною станцією.

Однак власники суміжних квартир не бажають надати згоду на таке перепланування.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 6, 8 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається.

Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придані для постійного проживання в них.

Житло є специфічним об'єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема інших мешканців жилого будинку.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені положення закону залишив поза увагою; не взяв до відома, що надання згоди власниками суміжних квартир на перепланування квартири АДРЕСА_1 під магазин є їхнім правом, а не обов'язком, і що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї, та, не врахувавши, що обмеження свободи власника житла на його використання нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема власників суміжних жилих приміщень, не є створенням власнику житла перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном у розумінні ст. 391 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що відмова ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у наданні згоди на перепланування квартири АДРЕСА_1 є незаконною, оскільки створює власникам вказаної квартири перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 липня 2009 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці N 8 м. Полтави про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

М. І. Балюк

 

Л. І. Григор'єва

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали