ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

14.08.2006 р.

Справа N 2-16/11696-2006А


За позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, св-во про державну реєстрацію НОМЕР_1)

До

відповідача - Верховної Ради Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18)

Про

спонукання до виконання певних дій

Суддя

В. А. Омельченко

Секретар судового засідання

Бочарова Н. А.

Представники:

 

від позивача

ОСОБА_2, представник, дов. б/н від 19.07.2006 року

від відповідача

Паніна О. Л., консультант юр. управління дов. N 1917/28-50/1 від 28.07.2006 року


Суть спору: Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Саки, звернувся до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача - Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дії Верховної Ради АРК в частині відмови суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Саки, в узгодженні місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування літнього будинку для відпочинку на землях запасу Штормовської селищної ради (0,50 га) (Сакський район) та відмінити п. 2.7 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою Верховної Ради АРК було відмовлено позивачу у будівництві та обслуговуванні літнього будинку для відпочинку на землях запасу Штормовської селищної ради, у зв'язку з тим, що запропоновані умови експлуатації об'єкту не відповідають вимогам ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України. На підставі чого, позивач вважає, що п. 2.7 Постанови Верховної Ради АРК суперечить закону та підлягає відміні, оскільки порушує його права і інтереси.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що Постанова прийнята на підставах та у межах повноважень у спосіб передбачений Конституцією України, нормативно-правовими актами АРК обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, протягом розумного строку та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 14.08.2006 року.

Після закінчення дебатів сторін суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд встановив:

На підставі рішення Штормовської сільської ради НОМЕР_3 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було погоджено місце розташування літнього будинку для відпочинку на земельній ділянці площею 0,50 га відкритих земель без рослинного покриву (пісків) за межами населених пунктів на території Штормовської сільської ради, розташованої в південно-західній частині Штормовської сільської ради Сакського району на відстані 80 метрів на захід від села Поповка і 130 метрів від урізу води Чорного моря.

Згідно з розпорядженням Сакської районної державної адміністрації НОМЕР_4 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 також було погоджено розміщення земельної ділянки площею 0,50 га відкритих земель без рослинного покриву (пісків) за межами населених пунктів на території Штормовської сільської ради, розташованої в південно-західній частині Штормовської сільської ради Сакського району на відстані 80 метрів на захід від села Поповка і 130 метрів від урізу води Чорного моря, для розташування літнього будинку для відпочинку.

У відповідності з п. 9 ст. 151 Земельного кодексу України 21.06.2004 р. Штормовською сільською радою на адресу Верховної Ради АР Крим були спрямовані матеріали для погодження місця розташування літнього будинку для відпочинку на земельній ділянці площею 0,50 га відкритих земель без рослинного покриву (пісків) за межами населених пунктів на території Штормовської сільської ради, розташованої в південно-західній частині Штормовської сільської ради Сакського району на відстані 80 метрів на захід від села Поповка і 130 метрів від урізу води Чорного моря.

В додатку до супровідного листа Штормовською сільською радою були прикладені всі передбачені ч. 15 ст. 151 Земельного кодексу України матеріали, необхідні для вирішення питання про погодження місця розташування земельної ділянки

22 лютого 2006 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято Постанову НОМЕР_2, якої було постановлено: вважати недоцільним узгодження матеріалів місця розташування об'єктів: "Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 - для будівництва і обслуговування літнього будиночка для відпочинку на землях запасу Штормовської сільської ради (0,50 га) (Сакський район) в зв'язку з тим, що запропоновані умови експлуатації об'єкта не відповідають вимогам статей 88, 90 Водного кодексу України".

Після дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 засновані на законі та підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією і кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

На підставі ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданнями і принципами земельного законодавства України є забезпечення рівних прав всіх суб'єктів земельних відносин.

Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, встановлено ст. ст. 149, 151 ЗК України.

Згідно з п. 9 ст. 151 ЗК України, якщо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали щодо погодження місця розташування об'єкту на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На підставі п. 7 ст. 151 ЗК України матеріали про погодження місця розташування об'єкту, окрім передбачених частиною п'ятнадцятою цієї статті, повинні включати висновки органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Після дослідження заяви позивача та прикладених до неї матеріалів суд вбачає, що позивачем були дотримані всі умови для погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення літнього будинку для відпочинку, які передбачені п. п. 7, 15 ст. 151 ЗК України, тому як на адресу відповідача Штормовською сільською радою були представлені всі необхідні матеріали, в тому числі. позитивний висновок Сакської державної екологічної інспекції від 14.05.2003 р.

Таким чином. суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на висновок Республіканського комітету із екології і природних ресурсів НОМЕР_5 про недоцільність узгодження місця розташування спірної земельної ділянки, оскільки отримання такого висновку на стадії погодження місця розташування об'єкту Верховною Радою АР Крим суперечить вимогам ч. 7 ст. 151 ЗК України та не входить до компетенції відповідача в галузі земельних відносин, яка визначена ст. 7 ЗК України.

До того ж, на підставі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особні зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не лише порушив визначені ч. ч. 9, 10, 11 ст. 151 Земельного кодексу України строки та процедуру погодження питання місця розташування спірної земельної ділянки, але й прийняв рішення, яке не входить до його повноважень, оскільки вирішення питання про доцільність або недоцільність погодження місця розташування земельної ділянки не є способом волевиявлення відповідача та не передбачено вимогами ст. ст. 7, 151 ЗК України, інших актів законодавства, Конституції АР Крим та Конституції України.

Крім того, суд вважає необґрунтованими як мотиви спірного рішення відповідача на те, що "запропоновані умови експлуатації об'єкта не відповідають вимогам ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України", так і саме посилання відповідача на ці норми.

Так, нормами статті 88 Водного кодексу України встановлено поняття "прибережної захисної смуги", а норми статті 90 Водного кодексу України визначають перелік заборон на розміщення об'єктів у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, а саме: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Аналогічні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах містяться також в статті 62 ЗК України.

Таким чином, суд вважає, що запропоновані позивачем умови використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування літнього будиночка для відпочинку ніяким чином не порушують режиму господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Щодо посилань відповідача про недотримання позивачем вимог ст. 90 Водного кодексу України щодо централізованого водопостачання і водовідведення суд зазначає, що у відповідності до п. 4 Порядку надання архітектурно-планувального завдання і технічних умов з інженерного забезпеченню об'єкту архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 2328 від 20.12.99 р., технічні умови видаються або власнику (землекористувачу), або не власнику, лише за умови попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки - тобто, вказане обмеження та підстава відмови в наданні земельної ділянки може бути застосоване тільки на стадії розробки проекту відведення земельної ділянки, а не стадії погодження місця розташування земельної ділянки.

Більш того, отримання позивачем технічних умов на централізоване водопостачання і водовідведення на даному етапі не тільки недоцільне, але й не передбачено вимогами ст. 151 ЗК України та не виключає отримання їх на наступних етапах підготовки документів з відведення спірної ділянки, а отже, суд вважає, що застосування відповідачем ст. ст. 88, 90 Водного кодексу, як підстави для відмови в погодженні місця розташування спірної земельної ділянки - є неправомірним та необґрунтованим.

На підставі п. 16 ст. 151 ЗК України у разі відмови сільської, селищної, міської ради, органів державної влади в узгодженні місцеположення об'єкта ці питання вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 17 ст. 151 ЗК України у разі задоволення позову стосовно оскарження відмови сільської, селищної міської ради, органів державної влади в узгодженні місцеположення об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки, а отже земельна документація не потребує додаткового погодження органом, відмова якого визнана незаконною чи протиправною.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена в судовому засіданні 14.08.2006 р.,

Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України - 18.08.2006 р.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 94, ст. ст. 160, 162, 167 КАС України, суд постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Верховної Ради АРК в частині відмови суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в узгодженні місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування літнього будинку для відпочинку на землях запасу Штормовської селищної ради (0,50 га) (Сакський район).

3. Відмінити п. 2.7 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим НОМЕР_2.

4. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок N 31118095600002 в банку платника: Управління державного казначейства в АР Крим, Держбюджет, м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 22301854) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, св-во про державну реєстрацію НОМЕР_1) 03,40 грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

 

Суддя господарського суду
Автономної Республіки Крим

В. А. Омельченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали