ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Охрімчук Л. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_33 про перегляд Верховним Судом України рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_33 до ОСОБА_34 про виділення частки зі спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_34, ОСОБА_35 до ОСОБА_33 про визнання права власності на квартиру та стягнення суми, встановила:

У липні 2003 року ОСОБА_33 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_34 про виділення частки зі спільного майна.

Зазначав, що він, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 є співвласниками АДРЕСА_1 у м. Києві.

Посилаючись на те, що вказана квартира складається з трьох ізольованих жилих кімнат і йому належить ј частка спірної квартири, просив виділити йому у власність жилу кімнату площею 14,6 кв. м у порядку, передбаченому ст. 115 ЦК УРСР.

У серпні 2003 року ОСОБА_34 та ОСОБА_35 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_33 про визнання права власності на квартиру та стягнення суми.

Посилаючись на те, що ОСОБА_33 у спірному жилому приміщенні не проживає, спільне користування АДРЕСА_1 у м. Києві неможливе, крім того, належна ОСОБА_33 ідеальна частка квартири становить 13,2 кв. м, тому його вимоги про виділення йому у власність жилої кімнати площею 14,6 кв. м безпідставні, просили припинити право власності ОСОБА_33 на належну йому ј частку квартири АДРЕСА_1 у м. Києві, визнати за ними право власності на вказану частку квартири та стягнути з них на користь ОСОБА_33 вартість цієї частки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_33 відмовлено; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_34 та ОСОБА_35 задоволено: визнано за ними право власності на належну ОСОБА_33 ј частку квартири (по 1/8 частці) АДРЕСА_1 у м. Києві та стягнуто на користь ОСОБА_33 з кожної з них по 60 873 грн. 75 коп.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року змінено, посилання на ст. 115 ЦК УРСР як на правову підставу вирішення спору виключено та постановлено вважати, що спір вирішено на підставі ст. ст. 364, 365 ЦК України; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року ухвалені у справі судові рішення залишено без змін.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року (Рішення) в справі за заявою ОСОБА_33 N 35041/05 установлено наявність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, а саме: незаконного позбавлення ОСОБА_33 майна у зв'язку з порушенням правил щодо попереднього депонування суми відшкодування, що може призвести до негативних економічних наслідків для ОСОБА_33, оскільки вимога попереднього платежу не є просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди, тому рішення національних судів не мали юридичної підстави, суди свавільно відхилились від писаного права, не надавши обґрунтування, та відхилено вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.

Рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року (Рішення) набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року.

14 квітня 2011 року ОСОБА_33 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвалених у справі судових рішень і, посилаючись на встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань під час вирішення справи судом, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_33 до ОСОБА_34 про виділення частки зі спільного майна й за зустрічним позовом ОСОБА_34, ОСОБА_35 до ОСОБА_33 про визнання права власності на квартиру та стягнення суми для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 20 червня 2011 року відкрито провадження про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року; витребувано матеріали справи; визначено органом державної влади, представник якого може дати пояснення в суді по суті заяви у справі за позовом ОСОБА_33 до ОСОБА_34 про виділення частки зі спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_34, ОСОБА_35 до ОСОБА_33 про визнання права власності на квартиру та стягнення суми, Кабінет Міністрів України.

Як на підставу для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року ОСОБА_33 посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року (Рішення) у справі "ОСОБА_33 проти України" за заявою ОСОБА_33 N 35041/05.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_33 і задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_34 та ОСОБА_35, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив із того, що оскільки належна ОСОБА_33 ј частка у АДРЕСА_1 у м. Києві не може бути виділена в натурі, ОСОБА_33 у спірній квартирі не проживає, сумісне користування вказаним жилим приміщенням неможливе, то за іншими учасниками спільної власності: ОСОБА_34 та ОСОБА_35, - слід визнати право власності на належну ОСОБА_33 ј частку квартири й стягнути з них на користь ОСОБА_33 вартість такої частки.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, держави, які ратифікували вказану Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення Європейського суду з прав людини включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі ст. 10 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду з прав людини.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

У справі, що розглядається, рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено порушення національними судами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: суди за вимогою інших співвласників позбавили ОСОБА_33 права власності на належну йому частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди, тому рішеннями національних судів ОСОБА_33 незаконно позбавлений майна.

Згідно зі ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3604 Цивільного процесуального кодексу України, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3604 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_33 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2004 року, ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 червня 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Л. І. Охрімчук

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали