ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 15 березня 2011 року

Про відмову щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Цуркана М. І., суддів: Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретар - Шпикуляк В. Г., за участю представника відповідача - Івашківа О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Тернопільського міського центру зайнятості до Тернопільського обласного комунального навчально-курсового центру про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою Тернопільського міського центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р., встановила:

У вересні 2008 р. Тернопільський міський центр зайнятості (далі - Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного комунального навчально-курсового центру (далі - Навчальний центр) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Зазначав, що проведеною перевіркою відповідача встановлено, що у останнього наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття станом на 01.06.2008 р. в розмірі 563,81 грн.

Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. N 1533-III (далі - Закон N 1533-III), просили стягнути з відповідача суму заборгованості та нараховану пеню в розмірі 5,50 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 р. позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. рішення суду 1-шої інстанції скасовано, у справі ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Центр зайнятості, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду 1-шої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що з 1 по 25 квітня 2008 р. Контрольно-ревізійним управлінням у м. Тернополі проводилася перевірка відповідача, за результатами якої складено акт. Ним зафіксовано, що в порушення вимог Закону N 1533-III відповідачем нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на фонд оплати праці осіб, з якими укладено цивільно-правові угоди.

З урахуванням вказаних зауважень відповідачем припинено таке нарахування із повідомленням Центру зайнятості щодо мотивів та підстав припинення.

У той самий час, проведеною Центром зайнятості перевіркою встановлено, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття станом на 01.06.2008 р. у розмірі 563,81 грн.

Задовольнивши позов, суд 1-шої інстанції виходив з того, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і, відповідно до вимог Закону N 1533-III недоїмка з їх сплати підлягає стягненню з нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Скасувавши це рішення та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірна сума недоїмки утворилася внаслідок несплати страхових внесків, нарахованих на оплату праці за цивільно-правовими договорами. Оскільки законодавством не передбачено обов'язку осіб сплачувати страхові внески з таких виплат, то сума недоїмки стягненню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону N 1533-III (в редакції на час звернення до суду з дим позовом) застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття; страхувальники - це роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески; найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення цієї справи є встановлення того, чи є особи, на фонд оплати праці яких відповідачем не нараховані страхові внески, найманими працівниками.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з умов контракту, укладеного між відповідачем та відповідними фізичними особами, Навчальний центр не бере на себе зобов'язань зі страхування таких осіб від безробіття, а також інших видів соціального страхування.

З огляду на це, вказані відносини не є трудовими, а регулюються нормами Цивільного кодексу України, а це означає, що правильним є висновок апеляційного суду про те, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати страхові внески на виплати за відповідними угодами, відтак сума заборгованості стягненню не підлягає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, цього висновку не спростовують та не дають підстав вважати рішення апеляційного суду таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального або матеріального права.

За правилами ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Тернопільського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали