ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 22 березня 2018 року N 131

Про відмову у погодженні проекту регуляторного акта

Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект наказу Фонду державного майна України "Про внесення змін до Типових договорів оренди" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, подані листом Фонду державного майна України від 09.02.2018 N 10-16-2662.

За результатами проведеного аналізу проекту наказу, а також аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:

проект наказу, як зазначено в аналізі регуляторного впливу (далі - АРВ), доданого до нього, розроблено з метою удосконалення положень Типових договорів оренди і, як наслідок, удосконалення орендних відносин та усунення наявних невідповідностей з нормами чинного законодавства.

Однак зазначений проект наказу не може бути погоджений з огляду на нижчезазначене.

У пункті 5.5 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) з метою уточнення доцільно перше речення після слів "і платіжного доручення про сплату страхового платежу" доповнити словами "та інших документів, що підтверджують внесення першого страхового платежу", оскільки відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 5.4 проекту Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) передбачається, що до обов'язків орендаря серед іншого належить своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та капітальний ремонти Об'єкта оренди. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень Об'єкта оренди і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Однак запропоноване регулювання не узгоджується з нормами статті 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено наступне:

1. Поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

2. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:

відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Однак у проекті Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), по-перше, обов'язок щодо здійснення капітального ремонту покладається на орендаря, а, по-друге, у даному проекті відсутні положення, які б врегульовували питання зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати у разі, коли капітальний ремонт здійснюється за рахунок коштів орендаря.

Пунктом 5.9 проекту Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) орендар зобов'язується здійснювати заходи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища.

Слід зазначити, що вказана вимога виходить за межі регулювання нормативно-правового акта, на виконання якого розроблено даний проект, а тому підлягає виключенню. Крім того, перевірка дотримання орендарем таких заходів належить до повноважень відповідних органів виконавчої влади.

Аналогічне зауваження стосується і пункту 5.12 в частині встановлення відповідальності орендаря за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях.

Також потребує уточнення та більш чіткого формулювання редакція пункту 10.5 цього типового договору, згідно з яким поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю Орендодавця, оскільки особи Орендодавця та власника державного майна в розрізі норм статті 326 Цивільного кодексу України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності" не завжди збігаються в одній особі.

З огляду на вказане, запропоноване формулювання може стати причиною ускладнень у сфері державних майнових відносин. В тому числі призвести до поширення практики розпорошення функцій з управління одним об'єктом державної власності на декількох суб'єктів управління, що, в свою чергу, негативно вплине на ефективність управління.

Одночасно необхідно зазначити, що в цілому в текстах типових договорів формулювання термінології щодо суб'єкта управління об'єкта державної власності потребує уніфікації, оскільки застосовані різні визначення: "орган управління", "уповноважений орган управління державним майном", "уповноважений орган управління державним нерухомим майном", "уповноважений орган управління".

Крім того, положення преамбули та реквізити сторін Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, потребує уточнення та більш чіткого формулювання в частині ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, оскільки згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями згідно з цим Законом можуть бути, зокрема, громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

З приводу ідентифікації особи орендаря варто зауважити на обов'язкову в заявах про оренду інформацію, як це визначено Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 N 201 (Перелік N 201).

Також, з огляду на встановлені главою 18 Цивільного кодексу України правила визначення та обчислення строків, для усунення можливості виникнення розбіжностей трактування положень цього типового договору варто узгодити між собою формулювання визначення строків у пунктах 10.10 та 10.12 цього договору (відповідно "трьох робочих днів" та "3-днів").

Поряд з цим слід звернути увагу, що також потребує уточнення та більш чіткого формулювання пункт 5.8 вказаного типового договору, згідно з яким у разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень Об'єкта оренди, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень, оскільки обсяг робіт на невід'ємні поліпшення приміщень можуть суттєво відрізнятися від обсягу таких робіт у будівлях/спорудах.

Причому в першому випадку це поточний ремонт, а в другому - взагалі може бути створена нова річ у вигляді нової будівлі/споруди в результаті переробки орендованої речі (а саме при здійсненні таких видів будівництва, як реконструкція, реставрація, капітальний ремонт).

Випадки та порядок проведення експертизи проектів будівництва (тобто проектно-кошторисної документації на будівництво) встановлені у статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), а згідно з пунктом 15 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 N 560 (Постанова N 560), експертна організація за результатами проведеної експертизи надсилає її замовникові письмовий звіт.

При цьому саме звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід'ємних поліпшень є одним з документів, який подається орендарем для отримання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна (підпункт 6 пункту 3 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 N 1523, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2006 за N 1123/12997).

Також зазначаємо, що відповідно до статті 581 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.

З урахуванням викладеного проект наказу потребує доопрацювання.

Додатково зауважуємо на необхідності доопрацювання розділу V аналізу регуляторного впливу (далі - АРВ) "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми". Так, у даному розділі розробником належним чином не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог.

При цьому розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто необхідно встановити, яким чином будуть діяти норми проекту наказу та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.

Крім того, розробником не оцінено, які організаційні заходи мають здійснити органи влади для впровадження цих регуляторних актів.

Із змісту розділу VI "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" незрозуміло, у чому саме полягають вигоди адміністрування регулювання органу виконавчої влади та у порівнянні з якими даними.

Також незрозумілого є інформація, наведена в М-Тесті, а саме, в частині економії коштів суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що в рамках М-Тесту розробник регуляторного акта має провести розрахунок прямих витрат та адміністративних (інформаційних) витрат суб'єктів малого бізнесу на виконання вимог регулювання.

За таких обставин АРВ до проекту наказу також потребує доопрацювання з урахуванням вимог Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308.

Отже, проект наказу розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:

доцільності, тобто обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

 

Голова Державної
регуляторної служби України

К. Ляпіна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали