ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ

від 31 жовтня 2011 року N 969

Про відмову у погодженні проекту регуляторного акта

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянув:

проект Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (далі - проект Закону), а також документи, що додаються, надіслані листом Міністерства культури України від 12.08.2011 N 1870/11/14-11.

За результатами здійснення аналізу проекту Закону та відповідного аналізу регуляторного впливу на дотримання вимог статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановив:

Проектом Закону пропонується вилучити свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (Перелік N 3392-VI), як таке, що не є документом дозвільного характеру.

Проте зазначений проект регуляторного акта не може бути погоджений у запропонованій редакції з огляду на те, що розробником не дотримано його відповідності статтям 4, 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року N 308 (далі - Методика).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

Вивезення культурних цінностей - фактичне переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою метою через митний кордон України культурних цінностей з території України без зобов'язання їх зворотного ввезення в Україну.

Тимчасове вивезення культурних цінностей - обумовлене угодою переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою законною метою через митний кордон України культурних цінностей з території України із зобов'язанням їх зворотного ввезення в Україну в обумовлений угодою термін.

Відповідно до норм статті 13 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" у разі прийняття Державною службою контролю рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей (далі - Свідоцтво).

Свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" тимчасове вивезення культурних цінностей може здійснюватися фізичними та юридичними особами:

- для організації виставок;

- для проведення реставраційних робіт і наукових досліджень;

- у зв'язку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю;

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, вищезазначеним Законом передбачається можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Разом з цим, відповідно до норм статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України "Про дозвільну систему") документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру, - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Враховуючи визначення "документа дозвільного характеру" у розумінні статті 1 Закону України "Про дозвільну систему", Свідоцтво містить ознаки документа дозвільного характеру.

У зв'язку з вищевикладеним, Свідоцтво може бути вилучено з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (Перелік N 3392-VI) тільки за умови його одночасного виключення з Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".

Враховуючи вищезазначене, запропонована розробником редакція проекту Закону порушує статтю 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частинах:

- доцільності, тобто обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватності, тобто відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- збалансованості, оскільки розробником не доведено балансу інтересів громадян, суб'єктів господарювання і держави внаслідок реалізації проекту Закону.

Крім вищезазначеного, звертаємо увагу на наступному. Відповідно до статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу (далі - АРВ) повинен, зокрема:

- визначити показники результативності регуляторного акта;

- визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Відповідно до пункту 10 Методики під час визначення показників результативності регуляторного акта розробник повинен обов'язково зазначати розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта, кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта, розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта, а також рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта.

Проте розробником при підготовці АРВ порушено вимоги статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та пункту 10 Методики, в розрізі відсутності належного визначення та обґрунтування показників результативності регуляторного акта.

Разом з цим, стосовно кожного регуляторного акта здійснюється базове, повторне та періодичне відстеження у межах строків, установлених статтею 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Згідно Методики в аналізі регуляторного впливу розробником проекту зазначаються заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта та строки відстеження.

Для відстеження результативності регуляторних актів можуть бути використані статистичні дані та дані наукових досліджень і соціологічних опитувань.

Проте розробником в АРВ не визначено заходи, за допомогою яких буде здійснюватися базове, повторне та періодичне відстеження результативності регуляторного акта та строки проведення повторного та періодичного відстеження.

Таким чином, аналіз регуляторного впливу до проекту Закону не відповідає вимогам статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та вимогам Методики щодо його належної підготовки.

Крім того, згідно статті 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Однак Міністерством культури України даний проект Закону не внесений в План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік.

Враховуючи викладене, керуючись частиною 5 статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вирішив:

відмовити в погодженні проекту Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

 

Заступник Голови -
голова ліквідаційної комісії

С. І. Свищева

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали