ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 17 березня 2011 року

Про відмову у стягненні суми адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Цуркана М. І., суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., здійснивши розгляд в порядку письмового провадження адміністративної справи за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Кристал" про стягнення санкцій, що переглядається за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2008 р., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 р., встановила:

У січні 2008 р. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Луганське ОВФСЗІ) звернулося до суду з позовом до ТОВ "Аква-Кристал" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Посилаючись на те, що у 2006 р. ТОВ "Аква-Кристал" не створило передбачену Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість робочих місць для інвалідів, просили стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 6622,55 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2008 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Луганське ОВФСЗІ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на виконання вимог законодавства, ТОВ "Аква-Кристал" направляло до Луганського міського центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишились вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами.

Відмовивши в задоволенні позову, суд 1-шої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з таким висновком, виходили з того, що відповідач не повинен нести відповідальність за порушення нормативу створення робочих місць для інвалідів, оскільки ним вжито всіх залежних від нього дій для їх працевлаштування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

За правилами ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р. N 875-XII (далі - Закон N 875-XII) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині першій статті 20 Закону N 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Однак положенням ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У ч. 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судами встановлено, що на виконання вимог законодавства, ТОВ "Аква-Кристал" направляло до Луганського міського центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишились вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, з відсутності у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість застосування до ТОВ "Аква-Кристал" санкцій, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, а оскільки повторюють аналогічні доводи позову, були належним чином досліджені та оцінені судами та не дають підстав вважати їх рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

За правилами ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди 1-шої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали