УХВАЛА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна"

м. Київ
22 грудня 2011 року
N 62-у/2011

Справа N 2-63/2011

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича - доповідача,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року N 2163-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 24, ст. 348; 1997 р., N 17, ст. 122) у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 3 березня 2005 року N 2453-IV.

Заслухавши суддю-доповідача Стецюка П. Б. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року N 2163-XII (далі - Закон) у редакції, яка була чинною до 5 квітня 2005 року (до набрання чинності Законом України від 3 березня 2005 року N 2453-IV), стосовно їх поширення на приватизацію гуртожитків.

Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону в зазначеній редакції його дія не поширюється на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Уповноважений Верховної Ради України з прав людини обґрунтовує неоднозначним, на його думку, їх застосуванням судами України, а також численними зверненнями мешканців гуртожитків до нього та до судів стосовно порушення їхнього конституційного права на житло, передбаченого статтею 47 Конституції України. Як стверджує автор клопотання, в одних випадках суди визнають право на гуртожитки за державою та вилучають їх з незаконного володіння, а в інших - визнають право на приватизацію гуртожитків, які перебували у складі цілісного майнового комплексу. За таких обставин мешканці гуртожитків, що перебувають у приватній власності, повністю залежать від власників гуртожитків, що, як вважає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, створює для них загрозу бути позбавленими житла шляхом виселення.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 13 грудня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, виходить з такого.

До Закону неодноразово вносилися зміни і доповнення, декілька разів змінювалися й положення статті 3, зокрема 3 березня та 20 грудня 2005 року. Однак суб'єкт права на конституційне подання просить витлумачити положення частини другої статті 3 Закону саме в редакції, яка була чинною до 5 квітня 2005 року.

Відповідно до статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. За правовою позицією Конституційного Суду України його повноваження щодо офіційного тлумачення законів України поширюються тільки на чинні правові акти (їх окремі положення) (ухвали Конституційного Суду України від 25 січня 2011 року N 4-уп/2011, від 2 березня 2011 року N 7-у/2011 (Ухвала N 7-у/2011)).

Оскільки в конституційному поданні йдеться про надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень частини другої статті 3 Закону в редакції, яка на момент розгляду справи є нечинною (з 5 квітня 2005 року), це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України ухвалив:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року N 2163-XII у редакції, яка була чинною до 5 квітня 2005 року, на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали