Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта

ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 14 грудня 2018 року N 542

Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта

Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) розглянула проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження вимог до суб'єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)" (далі - проект постанови), а також документи, що надані до нього листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) від 14.11.2018 N 3631-06/49908-03.

За результатами розгляду проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону встановлено:

проект постанови повторно подано на погодження до ДРС з урахуванням зауважень, наданих у Рішенні N 68 від 16.02.2018 (Рішення N 68) про відмову в погодженні проекту регуляторного акта (лист від 16.02.2018 N 1892/0/20-18) (далі - Рішення N 68).

Повторно подана редакція порівняно із попередньою версією проекту постанови змінена в частині встановлення іншого механізму, за допомогою якого планується досягнути визначені розробником цілі державного регулювання, а саме:

- зменшення витрат бізнесу на виконання вимог регулювання в частині обов'язковості забезпечення безготівкових розрахунків на 50 %;

- створення додаткових зручностей для населення при розрахунках за придбані товари та отримані послуги;

- покращення якості безготівкових операцій;

- зменшення витрат держави на підтримку готівкового обігу.

Так, проектом постанови запропоновано встановити, що суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (надання послуг), включаючи товари (послуги), реалізація яких здійснюється дистанційним способом), зобов'язані забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних пристроїв або через електронні платіжні сервіси у чітко встановлені проектом постанови терміни та по відношенню до суб'єктів господарювання залежно від здійсненого ними виду господарської діяльності.

При цьому, завершальним етапом запропонованого регулювання стане поширення дії цього проекту акта на інших суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів (надання послуг), вартість яких становить більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн), та встановлення для останніх обов'язку здійснювати безготівкові розрахунки з допомогою електронних платіжних засобів, починаючи з 01 липня 2020 року.

Однак, незважаючи на здійснене доопрацювання проекту постанови, в тому числі з урахуванням зауважень, викладених у Рішенні N 68 (Рішення N 68), а також зміну підходу щодо врегулювання визначеної розробником проблеми, за результатами аналізу повторно поданої редакції проекту постанови та супровідних до нього документів, встановлено, що Мінекономрозвитку, як розробником зазначеного проекту акта, не дотримано вимог статей 4 та 8 Закону, беручи до уваги таке.

Вважаємо, що проектом постанови ніяким чином не досягається мета в частині зменшення витрат держави на підтримку готівкового обігу, оскільки обіг готівки за результатом прийняття цього регуляторного акта не зупиняється, а використання готівки під час здійснення споживачем розрахунків за придбані товари (надані послуги) залежить виключно від дій та бажання самої особи.

Також, спірним є питання необхідності встановлення вимог до суб'єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги), враховуючи такі дані.

Згідно з даними Національного банку України, за дев'ять місяців 2018 року мережа торговельних платіжних терміналів зросла на 13,6 % до 263,5 тис. шт.

Станом на 01 жовтня 2018 року в Україні на одну тисячу населення припадало 6,7 платіжних терміналів.

Кількість підприємств торгівлі та сфери послуг, що надають своїм клієнтам можливість здійснювати безготівкові розрахунки за допомогою платіжних карток, з початку 2018 року зросла на 13 % до 196,4 тис. од. (станом на 01 жовтня 2018 року).

Слід врахувати, що зазначені вище показники розвитку платіжної інфраструктури в України було досягнуто шляхом застосування природніх механізмів ведення господарської діяльності та формування ринкових відносин, без застосування будь-яких форм примусу з боку держави, а також з урахуванням реакції суб'єктів господарювання на попит можливостей здійснення покупцями розрахунків за придбані товари (отримані послуги) за допомогою відповідних платіжних засобів.

З урахуванням зазначеного, вважаємо, що вимогами чинного законодавства нормативно закріплено можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів (пункт 14.19 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

При цьому, розробником не доведено, що в розумінні норм абзацу другого пункту 14.19 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" слід вважати виключно необхідність нормативного закріплення термінів щодо обов'язкового приймання безготівкових розрахунків в оплату за продані суб'єктами господарювання товари (надані послуги).

Загалом, продавець повинен самостійно вирішувати питання необхідності застосування платіжного терміналу конкретно для його бізнесу, беручи до уваги фінансову-економічну привабливість використання цього обладнання, конкурентну перевагу його застосування, як за рахунок збільшення кількості покупців (споживачів) товарів (послуг), так і за рахунок збільшення обсягів продажів в цілому.

Натомість, якщо застосування платіжних терміналів економічно невигідно в точках продажу де розрахунок здійснюється переважно в готівковій формі з відносно невеликим обігом реалізованої продукції (як приклад, в сільській місцевості), то примусове розповсюдження зобов'язання щодо застосування платіжних терміналів буде мати виключно негативні наслідки для таких суб'єктів, без будь-яких позитивних результатів та економічних зрушень, та ніяким чином не вплине на зменшення рівня тіньового сектору економіки, а навпаки може стати причиною збільшення відповідного показника.

Крім цього, за результатом розгляду Аналізу регуляторного впливу до проекту постанови (далі - АРВ), встановлено, що наведена у ньому інформація не дозволяє встановити дієвість та ефективність впровадження в дію запропонованого проекту регуляторного акта з дотриманням балансу інтересів держави, суб'єктів господарювання, а також громадян, оскільки наданий розробником АРВ до проекту постанови не є в достатній мірі інформативним, а також не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (Постанова N 1151)) (далі - Методика).

Так, у розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог. При цьому, розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто яким чином будуть діяти норми проекту постанови та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.

Також, розробником не аргументовано доцільність застосування запропонованого проектом постанови регулювання по відношенню до суб'єктів залежно від виду господарської діяльності, яку здійснює останній, не аргументовано критеріїв відбору видів господарської діяльності для застосування зазначеного регулювання, а також не доведена доцільність та ефективність поширення вимог проекту постанови на процес реалізації товарів (надання послуг), вартість яких становить більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн).

Водночас, слід звернути увагу розробника проекту постанови на такі потенційні ризики, які можуть виникнути на етапі впровадження запропонованих ініціатив, та які слугуватимуть причиною незадовільних показників ефективності застосування передбаченого проектом постанови механізму державного регулювання, а саме:

- розробником не досліджено ринок платіжних терміналів, їх достатньої пропозиції у територіальному розрізі, у термінах та обсягах необхідних для своєчасної реалізації запропонованих ініціатив (встановлено випадки відсутності можливості в замовлені міні-терміналів, які приєднуються до мобільних телефонів у вигляді різновиду платіжного пристрою), а також не доведено законодавчу врегульованість можливості використання електронних платіжних сервісів, у тому числі тих, які використовувались розробником у якості прикладів для розрахунку впливу запропонованого проектом постанови регулювання;

- з боку окремих банків спостерігається штучне збільшення вимог до фізичної особи - підприємця для відкриття поточного банківського рахунку у зв'язку з небажанням відповідних фінансових установ адмініструвати велику кількість дрібних банківських операцій;

- безготівковий обіг коштів може створити ризики неможливості оперативно користуватися обіговими коштами представниками малого та мікропідприємництва з огляду на специфіку роботи банківської системи обліку зазначених коштів. Так, аналіз практики свідчить, що в більшості випадків, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку;

- беручи до уваги низький рівень доходів платників податків на спрощеній системі оподаткування, існує вірогідність того, що відповідні суб'єкти господарювання будуть формально виконувати запропоновані проектом постанови обов'язки і фактично встановлювати платіжні термінали, але посилаючись на відсутність зв'язку з банком, наприклад, відмовляти в обслуговуванні платіжних карток тощо;

- відкритим залишається питання бази розрахунку зазначеної вартості товарів (надання послуг), яка застосовуватиметься до однієї одиниці товари чи до її сукупності, та відповідно при здійсненні розрахунків на заявлену суму зобов'язуватиме підприємців виконувати вимоги цього проекту акта.

Поряд з цим, за даними розробника, станом на 01 січня 2018 року у сфері дії проекту постанови господарську діяльність здійснює 1183650 суб'єктів малого підприємництва, що складає 100 % у загальній кількості суб'єктів господарювання, на яких поширюється регулювання. Зважаючи на це, розробник на виконання вимог пункту 8 Методики у розділі VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" повинен був забезпечити проведення М-Тесту.

Однак, в АРВ до проекту постанови М-Тест згідно з додатком 4 до Методики не проведено, що аргументується розробником тим, що проектом зазначеного регуляторного акта не запроваджуються нові обов'язкові вимоги регулювання, відтак зазначене регулювання спрямоване виключно на спрощення існуючих вимог.

Проте, за орієнтовними розрахунками ДРС, які здійснено на прохання Громадської ради при ДРС, вплив запропонованого проектом постанови регулювання на представників найбільш незахищеного сектору економіки, а саме фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку орієнтовно складе:

- для 364660 фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку, які будуть користуватися електронними платіжними сервісам за різних умов становитиме як мінімум близько 3100 млн грн, як максимум - близько 5506 млн грн в перший рік регулювання;

- для 298359 фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку на впровадження безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжного терміналу за різних умов становитиме як мінімум близько 3566 млн грн, як максимум - близько 6819 млн грн в перший рік регулювання.

Відповідно, загальний вплив регулювання на 663019 фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку, як найбільш вразливої ланки малого підприємницького середовища, у середньому складатиме як мінімум - 6666 млн грн, як максимум - 12325 млн грн (розрахунки додаються).

Відтак, відсутність проведеного розрахунку впливу запропонованого проектом постанови регулювання на представників малого підприємництва за допомогою формування М-тесту до АРВ - є порушенням вимог Методики, а також не дозволяє виміряти реальний вплив регулювання на суб'єктів малого підприємництва, зокрема встановити суми витрат, які понесуть останні внаслідок провадження регулювання, та порівняти отримані дані з показниками можливих позитивних результатів від практичного застосування положень проекту постанови після його затвердження.

Водночас, враховуючи, що запропоновані проектом постанови ініціативи призведуть виключно до збільшення вартості ведення бізнесу для суб'єктів малого підприємництва, розробником не пропонуються будь-яких компенсаторів з боку держави для підприємців на придбання та застосування платіжних пристроїв та/або сервісів задля мінімізації значних фінансових затрат суб'єктів господарювання та мінімізації негативних настроїв бізнес-середовища.

Зважаючи на вищевикладене, за результатами розгляду положень проекту постанови та аналізу його регуляторного впливу встановлено, що проект акта розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також вимог статті 8 цього Закону в частині підготовки АРВ з урахуванням вимог Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (із змінами).

Також, проект постанови розроблено без врахування вимог статті 5 Закону в частині недопущення прийняття регуляторних актів, положення яких викладено у спосіб, який не є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта.

Ураховуючи зазначене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державна регуляторна служба України вирішила:

відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження вимог до суб'єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)".

 

Голова Державної
регуляторної служби України

К. Ляпіна




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали