ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.07.2011 р.

N К-20813/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Білуги С. В., суддів: Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., Співака В. І., та секретаря Овчіннікова А. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії державного службовця, встановила:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії державного службовця.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2007 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним рішення комісії з розгляду питань пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2005 N 2. Визнано за ОСОБА_1 право на призначення йому пенсії державного службовця. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з моменту його звернення за призначенням пенсії, тобто з 26.02.2004. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська виплатити ОСОБА_1 різницю між пенсією державного службовця та одержуваною ним пенсією за віком за весь період виплати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було задоволено частково. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2007 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 19.02.2004 позивач досяг пенсійного віку. Відповідно до записів трудової книжки позивача стаж державної служби останнього становив 22 роки і 13 днів, з яких: 14 років і 9 місяців служба в КДБ СРСР та 7 років 3 місяці і 13 днів роботи в Дніпропетровському обласному управлінні юстиції. Згідно його заяви від 26.02.2004 до органів Пенсійного фонду України він просив призначити йому пенсію державного службовця. Відповідно до рішення комісії з розгляду питань пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2005 N 2 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, в зв'язку з відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Оскільки на думку позивача, відмова в призначенні пенсії державного службовця є неправомірною, він звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про Державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283, до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що під час роботи в органах юстиції позивач одержував надбавку за вислугу років державного службовця з урахуванням строку служби в органах КДБ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов'язання відповідача включити до стажу ОСОБА_1 період його служби в КДБ СРСР та правомірно визнав за позивачем право на отримання пенсії державного службовця.

Згідно вимог статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Посилання апеляційного суду, як на підставу відмови в задоволенні позову, на те, що позивач не писав заяви про припинення виплати пенсії за віком та перехід на пенсію державного службовця, є безпідставним, оскільки першочергово 26.02.2004 ОСОБА_1 подав заяву про призначення йому пенсії державного службовця, а органи Пенсійного фонду в односторонньому порядку розпорядженням від 06.03.2004 призначили йому пенсію за віком, і лише тільки 18.04.2005 відмовили в призначенні пенсії державного службовця.

Крім того, предметом даного спору фактично є встановлення права позивача на призначення йому пенсії державного службовця, тобто наявність необхідних вимог, передбачених законодавства для призначення даного виду пенсії, а не процедура та порядок її призначення.

Відповідно до вимог статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 - скасувати.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії державного службовця залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

С. В. Білуга

Судді:

О. І. Гаманко

 

А. Ф. Загородній

 

М. М. Заїка

 

В. І. Співак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали