ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

21.02.2018 р.

Справа N 638/6301/14-ц

 

Провадження N 61-5131св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_2, відповідачі: Державна казначейська служба України, Полтавський слідчий ізолятор Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, третя особа - Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Лазюк С. В. від 22 жовтня 2015 та рішення апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., від 27 жовтня 2016 року, встановив:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2014 року ОСОБА_2, звернувсь до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він незаконно знаходився в Полтавському слідчому ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області з 26 листопада 2010 року, звідки був звільнений 26 січня 2011 року. За час знаходження в камері йому не надавалася медична допомога, оскільки він є онкологічним хворим. Його перевели в камеру із іншими особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, незважаючи на те, що він є колишнім працівником органів внутрішніх справ, пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України. Камера, в якій він перебував, не мала облаштування гарячої води, вентиляції. Окрім того, він є людиною, що не палить, в той час як один із співкамерників постійно палив у приміщенні камери. Такі дії відповідача загрожували небезпекою його життю, спричинили моральні страждання, принизили честь і гідність, що підтверджено висновками судової психологічної експертизи, проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, якою встановлений розмір компенсації спричинених йому моральних страждань у розмірі 657720 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у зазначеному розмірі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 150 тис. грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 березня 2016 року з Державної казначейської служби України на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 1500 гривень.

Задовольняючи частково позові вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач, та наявність доказів на підтвердження заявлених вимог.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року заочне рішення районного суду змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 150 тис. грн. з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині заочне рішення залишено без змін. Скасовано додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 березня 2016 року.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 діями співвідповідача Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області спричинена моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних, моральних та фізичних стражданнях, у зв'язку із протиправною бездіяльністю співвідповідача по відношенню до нього, тому вірним є висновок суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди. Проте, суд не звернув уваги на те, що вказане стягнення провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог статей 23, 48 Бюджетного кодексу України.

16 листопада 2016 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що за рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України позивач вже отримав на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн. за незаконне перебування під слідством у період з 17 вересня 2010 року по 21 липня 2011 року та перебування під вартою у Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

19 січня 2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому зазначено, що рішення судів є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Полтави від 26 листопада 2010 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 9 грудня 2010 року, ОСОБА_4 був поміщений до Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, де знаходився з 26 листопада 2010 року до 26 січня 2011 року.

Відповідно до даних особової справи та медичних довідок про стан здоров'я ОСОБА_2 при його поміщенні до Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області мав онкологічне захворювання.

На підставі даних медичної карти N 627 хворого, пояснень представника - начальника медичної частини Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області ОСОБА_5, також встановлено факт ненадання ОСОБА_2 своєчасної медичної допомоги з посиланням на відсутність в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області лікаря-онколога та відсутність надання такої медичної допомоги із залученням спеціалізованої онкологічної медичної установи, куди ОСОБА_2 також не доставлявся.

Згідно постанови про закриття кримінальної справи відносно особи від 21 липня 2011 року старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області кримінальна справа відносно ОСОБА_2 закрита у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених статтями 190, 358 КК України, скасовані запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 та накладений на його майно арешт.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка переглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою суду протиправна бездіяльність начальника слідчого відділу в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року N 440цс16.

У справі, що розглядається потерпілий порушує питання про відшкодування шкоди, завданої йому в результаті протиправної бездіяльності, що полягає в ненаданні своєчасно необхідної та ефективної медичної допомоги в період перебування в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, у порушення вимог статей 212 - 214 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не перевірив заперечень відповідача про те, що у січні 2012 року позивач вже звертався з позовними вимогами про незаконне взяття та тримання під вартою, й рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року з відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду на підставі статті 1174 ЦК України, завданої внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою.

При цьому апеляційний суд не перевірив тотожність заявлених вимог й обставин, які були предметом судового розгляду, по яких ухвалене судове рішення, що набрало законної сили й не зробив висновку про те, чи не призведе задоволення таких вимог до порушень вимог частини п'ятої статті 23 ЦК України.

Разом з тим, взявши до уваги доводи ОСОБА_2 про бездіяльність відповідача щодо ненадання своєчасної, необхідної та ефективної медичної допомоги, належним чином не перевірив доводів у цій частині позову та не послався на докази на їх підтвердження, й не зробив висновку чи не встановлювались ці обставини зазначеним рішенням суду, що набрало законної сили, й чи не є ці вимоги тотожними з вимогами, які заявлені в оскаржуваних судових рішеннях.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Д. Д. Луспеник

Судді:

О. В. Білоконь

 

Є. В. Синельников

 

С. Ф. Хопта

 

Ю. В. Черняк




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали