ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 9 квітня 2012 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Лященко Н. П., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Берднік І. С., Колесника П. І., Потильчака О. І., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гусака М. Б., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Ємця А. А., Маринченка В. Л.,Таран Т. С., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Терлецького О. О., Заголдного В. В., Панталієнка П. В., Шицького І. Б., Канигіної Г. В., Патрюка М. В., Школярова В. Ф., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_41 про перегляд Верховним Судом України рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 18 січня 2002 року, ухвали апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 21 липня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_42 в інтересах ОСОБА_41 до виконавчого комітету Краснодонської міської ради про відшкодування моральної шкоди та обмін будинку, встановив:

У жовтні 2001 року ОСОБА_41 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Краснодонської міської ради про відшкодування моральної шкоди та обмін будинку.

Зазначала, що їй на праві власності належить АДРЕСА_1. Указана вулиця міста використовується як автомагістраль М04 "Київ - Луганськ - Ізварине" з 1998 року. Автомобілі, що цілодобово проїжджають цією вулицею, у тому числі й великовантажні транспортні засоби (далі - ТЗ), забруднюють навколишнє природне середовище, руйнують її будинок, що призвело до того, що вона та члени її родини почали хворіти. ОСОБА_41 змушена була звільнитися з роботи та постійно займатися лікуванням дитини. Позивачка та члени її сім'ї неодноразово скаржилися до органів влади на негативний вплив від використання дороги по їхній вулиці як автомагістралі. Після проведення дослідження повітря на вул. Червоноармійській у травні 2002 року Державною санітарно-епідеміологічною службою в Луганській області, головним санітарним лікарем Луганської області постановлено припинити використання вищевказаної вулиці як автомагістралі, оскільки рівень забруднення повітря на цій вулиці перевищував установлені законодавством норми й міг негативно впливати на здоров'я мешканців. Посилаючись на те, що внаслідок забруднення повітря викидами автомобільного транспорту встановлено значне перевищення рівнів максимальної концентрації шкідливих для здоров'я людини речовин, ОСОБА_41 просила зобов'язати відповідача провести обмін будинку, що належить їй, на будинок в іншому місці та стягнути з виконавчого комітету Краснодонської міської ради на її корить 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Краснодонського міського суду Луганської області від 18 січня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2002 року, у задоволенні позову ОСОБА_42 в інтересах ОСОБА_41 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 липня 2003 року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_42 відмовлено, рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 18 січня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2002 року залишено без змін.

У жовтні 2009 року ОСОБА_41 звернулася до Європейського суду з прав людини із заявою про те, що під час вирішення справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій Україною порушено Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, а саме п. 1 ст. 6 і ст. 13 несправедливість провадження у її справі та ст. 8 щодо неспроможності органів влади організувати належний екологічний контроль шкідливого впливу внаслідок забруднення повітря викидами автомобільного транспорту в контексті використання вулиці Червоноармійської в м. Краснодоні як автомагістралі.

21 липня 2011 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі за заявою ОСОБА_41 N 38182/03 (Рішення), яким установлено наявність порушення ст. 8 Конвенції у зв'язку з недотриманням справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства, оскільки держава не змогла довести, що до використання дороги по вул. Червоноармійській у м. Краснодоні в якості автомагістралі було здійснено адекватне екологічне дослідження наслідків такого використання та в подальшому було здійснено належну екологічну політику. Крім того, оскільки заявниця не мала ефективної можливості впливати на процес прийняття рішень щодо використання вулиці, на якій вона проживає, як автомагістралі, включно з оскарженням у незалежному органі.

Суд ухвалив рішення щодо справедливої сатисфакції відповідно до ст. 41, п. 2 ст. 44 Конвенції, присудивши ОСОБА_41 10 тис. євро на відшкодування моральної шкоди, які держава-відповідач повинна сплатити заявниці впродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним (п. 81 рішення).

Рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року (Рішення) набуло статусу остаточного 21 жовтня 2011 року.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 липня 2003 року ОСОБА_41 порушує питання про скасування рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 18 січня 2002 року, ухвали апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2002 року й ухвали Верховного Суду України від 21 липня 2003 року та ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме ст. 8 Конвенції, зокрема, щодо порушення права на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла.

Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявниця вважає ухвалення рішення Європейським судом з прав людини від 21 липня 2011 року у справі "ОСОБА_41 проти України" за заявою ОСОБА_41 N 38182/03 (Рішення).

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені заявницею обставини в межах її доводів, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що ОСОБА_41 не довела, що саме з вини виконавчого комітету Краснодонської міської ради було порушено її права та що діями відповідача їй завдана моральна шкода.

Проте з висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання. Виконання рішення, крім виплати відшкодування, полягає також у вжитті державою додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

За положеннями ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У справі, яка переглядається, рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено порушення національними судами ст. 8 Конвенції у зв'язку з недотриманням справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства, оскільки, по-перше, держава не змогла довести, що до використання вулиці Червоноармійської в м. Краснодоні Луганської області в якості автомагістралі було здійснено адекватне екологічне дослідження наслідків такого використання та в подальшому було здійснено належну екологічну політику, а по-друге, заявниця не мала ефективної можливості впливати на процес прийняття рішень щодо використання вулиці, на якій вона проживає, як автомагістралі, включно з оскарженням у незалежному органі.

Відповідно до ст. ст. 355, 3604 ЦПК України, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Ураховуючи викладене, заходом індивідуального характеру в цій справі слід визначити скасування ухвалених у справі судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 353, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_41 задовольнити частково.

Рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 18 січня 2002 року, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2002 року та ухвалу Верховного Суду України від 21 липня 2003 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Н. П. Лященко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали