ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2011 р.

Справа N 27/17-1403-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кравчук Г. А., суддів - Мачульського Г. М., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1. Виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України, 2. Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. у справі N 27/17-1403-2011 господарського суду Одеської області за позовом Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРЕЙ" про відшкодування шкоди (за участю представників: прокуратури - Кривоклуб Т. В. (посвідчення N 118)), встановив:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - позивач), Військовий прокурор Південного регіону України (далі-прокурор) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРЕЙ" (далі - відповідач) 560104,62 доларів США шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті затоплення риболовецької шхуни "ЧАГАН", власником якої є відповідач, відбулось скидання нафтопродуктів та сміття до морських вод, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2011 р. (суддя Невінгловська Ю. М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойко Л. І., судді Величко Т. А., Таран С. В.) в позові відмовлено.

Позивач та прокурор у касаційних скаргах просять скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2010 р. між військовою частиною А2238 та відповідачем був укладений договір N 5/2010 про надання послуг, згідно умов якого військова частина зобов'язалася надавати платні послуги по короткотерміновій стоянці риболовецької шхуни "Чаган" біля причалу 7Пч-36В Практичної гавані м. Одеси.

Згідно акту перевірки виконання природоохоронного законодавства, складеного 15.03.2010 р. Держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Нагаєвим С. Р. та Парамоненко С. В., о 6 год. 40 хв. 15.03.2010 р. сталося затоплення цієї шхуни (судновласник позивач порт приписки Іллічівськ), яка знаходилась на причалі вказаної військової частини.

Під час перевірки також встановлено, що на території військової частини проводились роботи з демонтажу обладнання риболовецької шхуни "Чаган" та розрізання її на металобрухт в результаті чого відбулося забруднення акваторії нафтопродуктами та засмічення її залишками відходів обладнання судна. Причини затоплення не встановлені, площа забруднення акваторії на момент перевірки становить 790 кв. м. Прибирання акваторії порту проводилось чотирма нафтосміттезбірниками Одеського порту, проведено фотозйомку місця затоплення судна та забруднення акваторії, відібрано проби морської води в місці аварії.

Силами та засобами служби флоту Порту була виконана робота по очищенню акваторії від забруднення нафтопродуктами та сміттям, вартість якої становила 45973,48 грн., яка за результатами розгляду господарським судом Одеської області справи N 13/178-10-5329 була стягнута з позивача на користь ДП "Одеський морський торговельний порт".

Місцевий господарський суд відмовляючи у позові виходив з того, що зазначена позивачем кількість нафти визначена неналежним чином, а кількість сміття скинутого до акваторії, на яку йде посилання в позові, не підтверджується поданими доказами, позивачем не дотримано вимог Положення N 116. Апеляційний суд, погоджуючись з судом першої інстанції, посилався також на порушення позивачем Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. N 464 (далі - Порядок N 464).

Між тим, судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 305 цього Кодексу. Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Посилання судів на те, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та порядку розрахунку розміру збитків щодо складання протоколу про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та щодо відомостей, які повинні бути зазначені в акті перевірки, не є безумовною підставою для звільнення особи від відповідальності за вчинення правопорушення, факт наявності якого можливо встановити на підставі матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на акт перевірки виконання природоохоронного законодавства від 15.03.2010 р., акт обстеження від 16.03.2010 р., від 17.03.2010 р., акт відбору проб від 15.03.2010 р., від 16.03.2010 р., від 17.03.2010 р., від 18.03.2010 р., від 19.03.2010 р., акт виконаних робіт від 16.03.2010 р., від 17.03.2010 р., витягом із судових журналів МНМС-51, НМС-505-12, МНМС-12, МНМС-23, листом ТОВ "Грін-порт" від 06.04.2010 р. N 51/08-1017.

Обставин, які б спростовували зафіксований в акті перевірки факт забруднення акваторії затоки, судами не було встановлено.

Згідно п. 1.2 Положення N 116 воно застосовується для обчислення розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із будь-яких суден, кораблів та інших плавучих засобів. За фактом скиду на основі результатів державного та громадського контролю, спеціальних досліджень та візуальних спостережень складається протокол про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України (надалі - Протокол, додаток N 1 до цього Положення).

При цьому, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. N 1520, що було чинним на момент перевірки, для територіальних органів інспекції, одним з яких є позивач, в пункті 5 передбачено право складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, акт перевірки виконання природоохоронного законодавства також є документом, що може засвідчувати факт правопорушення.

Відповідно до п. 1.4 Положення N 116 розмір відшкодування збитків обчислюється Державною екологічною інспекцією та/або спеціальними підрозділами Мінприроди на основі Протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення, не пізніше п'яти діб з дня виявлення забруднення - для українських судновласників, і однієї доби - для іноземних.

Кількість скинутих у водне середовище забруднюючих речовин розраховується на підставі перевірки суднових документів з урахуванням норм природного зменшення вантажу при перевезенні (п. 2.1 Положення N 116).

Кількість нафти та нафтопродуктів, скинутих у водне середовище, визначається на основі обстеження судна, перевірки записів у суднових чи машинних журналах та журналах реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря. При відсутності даних про кількість скинутої нафти (нафтопродуктів) її маса визначається за п. 5.1.6 формулою (3) Методики.

До сміття, скинутого у водне середовище, відносяться всі види продовольчих, побутових і експлуатаційних відходів (за виключенням свіжої риби та її залишків), що утворюються в процесі нормальної експлуатації судна, відповідно до визначення, встановленого у Конвенції (Правило 1 додатка V Правил запобігання забрудненню сміттям із суден). Визначення кількості скинутого сміття проводиться на основі обстеження судна, корабля, іншого плавучого засобу, перевірки суднових документів про здавання його в портах, візуального спостереження або згідно з п. 5.2.6 Методики (2.5. Положення N 116).

З наведених норм вбачається, що визначення розміру шкоди здійснюється не виключно на підставі Протоколу про порушення, а його визначення здійснюється на підставі інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення.

Також, із висновків суду апеляційної інстанції не вбачається, що до спірних правовідносин має застосовуватись Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. за N 389, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N 767/16783 від 14.08.2009 р.

Відтак, судами не спростовано доводів позивача та прокурора про те, що відповідач повинен нести відповідальність за забруднення територіальних і внутрішніх морських вод України, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч. 1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційні скарги виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України та Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2011 р. у справі N 27/17-1403-2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

А. М. Уліцький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали