ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.11.2011 р.

Справа N 9/051-11


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кравчука Г. А., суддів: Мачульського Г. М., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" на постанову Київський апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. у справі N 9/051-11 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона N 241" про відшкодування збитків (за участю представників - позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.02.2011 р.), - відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 28.03.2011 р.)), встановив:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" (далі - позивач) просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона N 241" (далі - відповідач) 902364,00 грн., збитків в тому числі 496076,97 грн. компенсації витрат, які були понесені ним у зв'язку з будівництвом свердловини для господарсько-питного водопостачання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58-а, та 406287,03 грн. інфляційних збитків за період з 01.01.2006 р. по 01.02.2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем не було додержано вимог робочого проекту будівництва водозабірного вузла та використання підземних вод для господарсько-питного водопостачання, а також умов договору підряду, укладеного між ним та відповідачем, щодо виконання вказаних робіт, що згідно приписів ч. 3 статті 858 Цивільного кодексу України є підставою відшкодування збитків, що полягають у його витратах на будівництво, та сум інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.05.2011 р. (суддя - Сокуренко Л. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. (колегія суддів: Тарасенко К. В., Жук Г. А., Яковлєв М. Л.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку винесені рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, попередніх інстанцій, 10.08.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір N 17 за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання у встановлені договором терміни, відповідно до проектної документації, на свій ризик, власними силами та засобами, з використанням своїх матеріалів та обладнання виконати роботи з влаштування свердловини для водопостачання позивача, а позивач, у свою чергу, зобов'язувався надати проектно-кошторисну документацію, площадку для будівництва та забезпечити своєчасне фінансування робіт (п. п. 2.1, 2.2 Договору).

Після закінчення будівництва свердловини, представники позивача та відповідача підписали прийомно-здавальний акт від 30.10.2005 р., в якому зазначено, що освітлення води було досягнуто через 24 години після початку роботи.

07.06.2006 р. було підписано та затверджено Акт робочої комісії у складі генерального підрядчика - відповідача, експлуатаційної, головного інженеру проекту та генерального проектувальника ВАТ "Укрводпроект", зав. відділенням комунальної гігієни державного санітарно-епідеміологічного нагляду Голосіївського району, головного спеціаліста з питань екології про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом свердловини, згідно якого рішенням робочої комісії від 31.05.2006 р. N 10 водозабірну свердловину для водопостачання позивачу прийнято в експлуатацію без будь-яких зауважень до якості виконаних відповідачем робіт.

Протоколом дослідження питної води міської санітарно-епідеміологічної станції від 05.07.2006 р. N 0324/881 досліджена проба питної води відповідала вимогам ГОСТУ "Вода питна" за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками.

Далі, як встановлено судами, в процесі експлуатації свердловини позивач неодноразово проводив дослідження води із свердловини, в результаті яких не було сталого результату і неодноразово досліджені проби води не відповідали вимогам ГОСТУ "Вода питна".

Згідно п. 12.1. Договору підрядчик гарантує якість виконаних будівельних робіт з моменту підписання акту здачі-приймання цих робіт протягом гарантійного терміну. Також даним пунктом зазначено, що виявлені в цей період дефекти (недоліки), обумовлені виконанням робіт із порушенням чинних норм і правил, відступами від проектної документації або використанням неякісних матеріалів, підлягають усуненню підрядчиком на підставі письмової вимоги замовника в обумовлений строк.

Згідно п. 12.1. Договору підрядчик усуває існуючи в гарантійний період дефекти (недоліки) за власний рахунок. Якщо підрядчик в обумовлений строк не усунув недоліки, замовник має право залучати для цієї роботи іншого виконавця за рахунок підрядчика.

26.02.2007 р. між сторонами було підписано Дефектний акт N 4, яким передбачалося усунення наступних недоліків: демонтаж вантажного насосу, монтаж ерліфту, відкачка води ерліфтом.

21.05.2007 р. між позивачем і відповідачем було підписано Дефектний акт N 5, яким було зафіксовано, що підрядником проведений комплекс заходів, направлених на покращення роботи свердловини.

Посилаючись на те, що якість води після вжитих відповідачем заходів не покращилась, позивач зазначає, що відповідач порушив умови Договору та неякісно виконав роботу, тому і звернувсь у суд з даним позовом.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що позивачем під час розгляду спору не надано належних та допустимих доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, крім того, позивачем при поданні позову пропущено однорічний строк позовної давності, що почався 26.02.2007 р., і про застосування якої було заявлено відповідачем.

Між тим, суди попередніх інстанцій без з'ясування усіх обставин справи дійшли висновку, що у даних правовідносинах застосовується строк позовної давності в один рік.

Так, статтею 863 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовані судові рішення, визначено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Судами встановлено, що договір підряду, укладений між сторонами, передбачав будівництво водозабірної свердловини для водопостачання, прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом свердловини здійснювалось за актом комісії від 07.06.2006 р.

Відтак, судам належало дослідити чи відноситься водозабірна свердловина до будівель чи споруд, про які зазначено у статті 863 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини підлягають з'ясуванню з метою визначення який із стоків позовної давності, передбачений цією нормою права, має застосовуватись до спірних правовідносин.

Разом з тим, судами встановлено, що за умовами Договору підрядчик гарантує якість виконаних будівельних робіт з моменту підписання акту здачі-приймання цих робіт протягом гарантійного терміну.

Відповідно ж до приписів статті 864 Цивільного кодексу України якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки (ч. 1). Якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому (ч. 2).

Таким чином судам належало дослідити який гарантійний строк сторони визначили за умовами Договору, чи була зроблена заява з приводу недоліків роботи у межах гарантійного строку, а відтак встановити початок перебігу позовної давності.

Відтак, суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч. 1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. та рішення господарського суду Київської області від 24.05.2011 р. у справі N 9/051-11 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

А. М. Уліцький





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали