ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ПОСТАНОВА

від 8 травня 2012 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Ємця А. А., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., за участю представників: Генеральної прокуратури України - ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" - ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2011 року у справі N 5002-22/2599.1-2011 за позовом прокурора Залізничного району міста Сімферополя (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до відкритого акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" та Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - Фонд), треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 - про визнання незаконними та скасування наказів, вилучення майна із статутного фонду, передачу гуртожитку до комунальної власності, встановила:

До Верховного Суду України звернулася ОСОБА_4 із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2011 року у справі N 5002-22/2599.1-2011.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав постанови Вищого господарського суду України: від 23 квітня 2008 року у справі N 1/311-26/131(1/1223-6/344), від 3 березня 2009 року у справі N 1/117-ПН-05, від 14 травня 2009 року у справі N 13/308-08, від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09 та від 19 травня 2011 року у справі N 5002-5/3168-2010, у яких висловлено правову позицію про те, що відповідно до статей 4 - 6 Житлового кодексу України спірні гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду України. З огляду на це та відповідно до положень Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" гуртожитки приватизації не підлягають.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що 28 березня 1996 року на виконання Указу Президента України від 19 січня 1995 року "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" Фондом було видано наказ N 387, відповідно до якого шляхом перетворення орендного підприємства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" було створено відкрите акціонерне товариство "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (далі - Товариство) та внесено до його статутного фонду державне майно загальною вартістю 17901650 грн., зокрема гуртожиток у місті Сімферополі, розташований по АДРЕСА_1. Відповідно до акта приймання-передачі державного майна Фондом передано у власність Товариства вказане майно.

Крім того, правомірність включення спірного гуртожитку до складу майна Товариства встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2002 року у справі N 2-1/6878-2002, яке набрало законної сили.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції на момент приватизації державного підприємства) встановлено, що до об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року N 36 (у редакції на момент приватизації державного підприємства), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом із тим, згідно з частиною другою статті 1 та частиною другою статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац другий пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року N 891 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до пункту 2 вказаного положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України N 695 лише 26 травня 2004 року.

Виходячи з викладеного та керуючись зазначеними нормами законодавства, на момент проведення приватизації орендного підприємства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, що підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Крім того, правомірність набуття права власності Товариства на спірний гуртожиток встановлено на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2002 року у справі N 2-1/6878-20002, яке набрало законної сили.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні справи N 5002-22/2599/1-2011 правильно застосував норми матеріального права, в задоволенні заяви ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись статтями 11123, 11124 та 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

А. А. Ємець

 

П. І. Колесник

 

О. І. Потильчак

 

І. Б. Шицький





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали