ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 листопада 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І. Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. ( за участю представників публічного акціонерного товариства "Універсал Банк": ОСОБА_1, ОСОБА_2), розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, встановив:

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 відмовляється добровільно повернути майно, належне йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу, як придбане ним за власні кошти.

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним зустрічним позовом, посилаючись на те, що з липня 2005 року вона разом із ОСОБА_3 спільно проживали та вели спільне господарство, тому майно, набуте під час фактичних шлюбних відносин, є спільною сумісною власністю подружжя. 24 січня 2007 року вони спільно придбали трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). Указувала на те, що в порушення вимог частини другої статті 6 Закону України "Про іпотеку", статті 578 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), без її згоди як співвласника спірної квартири, 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 передав в іпотеку відкритому акціонерному товариству "Універсал Банк" (з 3 грудня 2009 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк") (далі - Банк) вищезазначену квартиру, на яку нотаріусом при посвідченні договору іпотеки накладено заборону на відчуження. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та ноутбук "Samsung R25" вартістю 6250 грн., а за ОСОБА_3 визнати право власності на телевізор "TV 32 Samsung LE-32R71WX" вартістю 7969 грн. Також просила визнати недійсним на підставі частини другої статті 65 СК України, статей 203, 215 ЦК України договір іпотеки від 18 грудня 2007 року із зняттям заборони на відчуження нерухомого майна - спірної квартири.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2010 року, первісний та зустрічний позови задоволено частково. За ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частину спірної квартири. Передано у власність ОСОБА_4 ноутбук "Samsung R25" вартістю 6250 грн. Передано у власність ОСОБА_3 телевізор "TV 32 Samsung LE-32R71WX" вартістю 7969 грн. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року касаційну скаргу Банку відхилено, судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У серпні 2011 року Банк подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння й за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Банку про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 23 вересня 2011 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві Банку про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення Банк посилається на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року у справі N 6-21642ск11.

Банк указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в зазначеному для прикладу судовому рішенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування заяви Банк указує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 6 Закону України "Про іпотеку", статті 578 ЦК України.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що, починаючи з липня 2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Цими особами за спільні кошти 24 січня 2007 року було придбано спірну квартиру. За договором іпотеки від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 з метою забезпечення своїх грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів від 18 грудня 2007 року N 047-2915/840-0586 та N 047-2902/840-0587, передав в іпотеку Банку цю квартиру.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивач і відповідачка з липня 2005 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, а відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про іпотеку", статті 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку (заставу) лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, тому договір іпотеки є недійсним, оскільки не було в письмовій формі, нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4.

З таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до тексту договору купівлі-продажу спірної квартири від 24 січня 2007 року (п. 1.7) покупець (ОСОБА_3) стверджував, що на момент придбання квартири фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримує. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання за договором між Банком та ОСОБА_3 18 грудня 2007 року було укладено оспорюваний договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером N 7938, згідно з умовами якого предметом іпотеки (п. 1.1) є спірна квартира, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2007 року.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно із частиною 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

В ухвалі від 13 липня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі N 6-21642ск11 за позовом про визнання недійсними договорів кредиту від 12 червня 2007 року та іпотеки від 13 червня 2007 року у зв'язку з ненаданням позивачкою згоди на їх укладення дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цих договорів недійсними, оскільки рішення суду про визнання квартири спільною частковою власністю за особами, які проживали у фактичних шлюбних відносинах, ухвалено 23 грудня 2009 року, тобто зазначені факти встановлено судом більш як через два роки після укладення спірних договорів, що не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв'язку з укладенням цих договорів.

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 вересня 2011 року (Постанова N 6-33цс11) у справі N 6-33цс11 і що згідно зі статтею 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що як встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності пов'язується з набранням законної сили рішенням суду (30 вересня 2010 року) та що на момент укладення (18 грудня 2007 року) оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був ОСОБА_3.

Погодившись із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору іпотеки недійсним, суд касаційної інстанції дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про те, що спірна квартира на час укладення договору іпотеки була спільною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та що для укладення цього договору була необхідність письмової, нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4.

Відповідно дочастин першої, другої статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355, частин першої, другої статті 3604 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали