ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.01.2018 р.

Справа N 464/9623/14

 

Провадження N 61-958св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П., учасники справи: позивач - Львівська міська рада, представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідач - ОСОБА_6, представник відповідача - ОСОБА_7, відповідач - ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Сихівська районна адміністрація, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2016 року у складі суддів: Монастирецького Д. І., Кабаля І. І., Шандри М. М., встановив:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справа, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про витребування з чужого незаконного володіння майна.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2008 року визнано мирову угоду між Львівською міською радою, Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради (далі - Сихівська районна адміністрація) та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 За умовами цієї угоди, Львівська міська рада та Сихівська районна адміністрація зобов'язувались видати ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ордер на заселення до квартири АДРЕСА_1, а останні зобов'язувалися відмовитись від права користування квартирою АДРЕСА_2.

У подальшому з'ясувалося, що зобов'язання сторін за зазначеною вище мировою угодою не можуть бути виконаними, оскільки квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 20 жовтня 2008 року, стала належати на праві власності ОСОБА_8.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року ОСОБА_8 здійснив відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_13, який, у свою чергу, продав цю квартиру ОСОБА_6, уклавши з нею договір купівлі-продажу від 13 березня 2009 року.

Посилаючись на те, що судове рішення, на підставі якого ОСОБА_8 набув право власності на спірну квартиру, скасовано, у зв'язку з чим у всіх наступних покупців квартири не виникло право власності на неї, Львівська міська рада просила витребувати квартиру з володіння її теперішнього власника - ОСОБА_6.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2015 року позов Львівської міської ради задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 50,3 кв. м, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння територіальної громади м. Львова поза її волі, оскільки рішення суду, на підставі якого ОСОБА_8 набув у власність цю квартиру, у подальшому було скасовано, що, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України, є підставою для витребування спірної квартири у ОСОБА_6, як у добросовісного набувача.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 4 травня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволені позову Львівської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про витребування з чужого незаконного володіння майна відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у разу витребування спірної квартири у покупця, у відповідності до статті 661 ЦК України, у останнього виникне право звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням квартири за рішенням суду. Оскільки ОСОБА_13, який продав ОСОБА_6 спірну квартиру, до участі у справі не залучався, прийняття рішення про задоволення позову може порушити його права.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, представник Львівської міської ради просить скасувати рішення суду апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Касаційна скарга міської ради мотивована тим, що квартира вибула з володіння територіальної громади Львова поза їхньої волі, оскільки Львівська міська рада не залучалась до участі у розгляді справи про визнання за ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру, а тому, є правові підстави, передбачені частиною 1 статті 388 ЦК України, для витребування вказаної квартири у ОСОБА_6

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, голова Сихівської районної адміністрації просить скасувати рішення суду апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції до вирішення спору не застосовано статті 387, 388, 392, 651 Цивільного кодексу України та не ураховано роз'яснення, викладені у пункті 10 постанови від 06 листопада 2009 року N 9 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду справи про визнання правочинів недійсними".

Відзив на касаційну скаргу, поданий ОСОБА_6 у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, мотивовано тим, що усі доводи скаржників є формальними, а недійсність правочину, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_14, не свідчить про вибуття спірної квартири з володіння Львівської міської ради не з волі власника. Також стверджує, що вона є добросовісним набувачем квартири, відповідно до положень статті 330 ЦК України, а тому, у неї не може бути її витребувано. На підставі цього, просить залишити обидві скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про витребування з чужого незаконного володіння майна, передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Відповідно до положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Абзац 2 пункту другого статті 16 ЦК України визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_14, визнано за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

22 грудня 2008 року ОСОБА_8 здійснив відчуження зазначеного нерухомого майна за договором купівлі-продажу ОСОБА_13, який продав цю квартиру за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2009 року ОСОБА_6.

У подальшому, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року скасовано рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2013 року, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до загального правила, встановленого статтею 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Захист порушених прав власника майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача (добросовісного набувача) цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України витребувати майно від добросовісного набувача можливо за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

Встановивши, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року, на підставі якого спірна квартира була вилучена з володіння територіальної громади м. Львова, у подальшому було скасовано судом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й Львівська міська рада має право витребувати його у добросовісного набувача ОСОБА_6, у порядку статті 388 ЦК України.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11 червня 2014 року у справі N 6-52цс14 (Постанова N 6-52цс14).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд мотивував нове рішення про відмову у задоволенні позові лише тим, що відповідачка ОСОБА_6 придбала спірне майно у ОСОБА_13, який до участі у справі у якості співвідповідача залучений не був.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

У силу частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з частинами першою і другою статті 660 ЦК України, якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

За правилами статті 661 ЦК України обов'язок повідомлення продавця про пред'явлення позову третьою особою та подача клопотання про залучення його до участі покладається на покупця. Продавець, не повідомлений про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару, у разі відсудження товару у покупця, відповідає лише у випадку, якщо не доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що у випадку задоволення позову та витребування спірної квартири у ОСОБА_6, у останньої виникне безумовне право вимоги до ОСОБА_15 про повернення сплачених грошових коштів за договором купівлі-продажу, не відповідає вимогам закону.

Крім того, апеляційний судом не враховано, що у витребуванні майна з чужого незаконного володіння може бути відмовлено лише з підстав, передбачених статтею 387, 388 ЦК України.

Пунктом 4 частини першої статті 409 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, останнє підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції? залишенню в силі.

Керуючись 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційні скарги Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2016 року скасувати.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2015 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. С. Висоцька

Судді:

С. Ю. Мартєв

 

В. В. Пророк

 

І. М. Фаловська

 

С. П. Штелик




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали