ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13.12.2011 р.

N К/9991/4496/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів: Смоковича М. І., Горбатюка С. А., Весельської Т. Ф., Мороз Л. Л., Мироненка О. В. (суддя-доповідач), провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду у Бахмацькому районі про визначення і стягнення заборгованості за платежами на відшкодування шкоди заподіяної смертю годувальника за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року, встановила:

У липні 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду у Бахмацькому районі про визначення і стягнення заборгованості за платежами на відшкодування шкоди заподіяної смертю годувальника. Свої вимоги мотивує тим, що результаті дорожньо-транспортної пригоди помер батько позивачки ОСОБА_4. Вироком Конотопського районного народного суду, Сумської області від 13 березня 1991 року у справі N 1-3 встановлено, що автошляхова подія, під час якої загинув ОСОБА_4, є наслідком винної поведінки водіїв ОСОБА_3, який керував автомобілем, що належав колгоспові "Україна" с. Кузьки, Конотопського району, Сумської області і ОСОБА_2, який керував автомобілем, що належав обухівському авто підприємству ПВМ "Укрпостачбудмонтаж", Київської області. Правлінням колгоспу "Україна" було прийнято рішення про виплату позивачці допомоги до її повноліття і дана допомога виплачувалась по вересень 1996 року. Надалі виплати припинилися і утворилась заборгованість. Відповідно до листа Голови Конотопської райдержадміністрації від 18 квітня 2007 року N 528 КСП колгосп асоціація пайовиків "Україна", яке являлось правонаступником колгоспу "Україна", було зареєстроване 10 травня 1993 року. У 2000 році підприємство було реструктуризоване. 18 травня 2000 року створена нова юридична особа СТОВ "Кузьківське", яке не являлось правонаступником КСП КАП "Україна" визнане банкрутом. 25 грудня 2003 року вищезгадане підприємство зняте з державного реєстру. СТОВ "Кузьківське" визнане банкрутом 6 травня 2004 року а 30 травня 2004 року СТОВ "Кузьківське" зняте з державного реєстру. У зв'язку з цими обставинами утворилась заборгованість за період з 01.10.96 року по 01.03.2007 року в сумі 42178,01 грн. саме цю суму позивачка і просить стягнути з відповідача фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції фонду у Бахмацькому районі, оскільки відповідно до п. 3 "Прикінцевих положень" цього Закону зазначено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами, організаціями, а у разі їх ліквідації без правонаступника фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водив ОСОБА_3., який керував автомобілем, що належав колгоспові "Україна" с. Кузьки, Конотопського району, Сумської області та ОСОБА_2., який керував автомобілем, що належав обухівському авто підприємству ПВМ "Укрпостачбудмонтаж" Київської області помер ОСОБА_4. Винна поведінка вищезазначених осіб підтверджена вироком Конотопського районного народного суду Сумської області від 13 березня 1991 року у справі N 1-3. Правлінням колгоспу "Україна" було прийнято рішення про виплату дочці ОСОБА_4. допомоги до її повноліття, яка виплачувалась до вересня 1996 року. З листа Голови Конотопської райдержадміністрації від 18 квітня 2007 року N 528 КСП вбачається, що колгосп асоціація пайовиків "Україна", яке являлось правонаступником колгоспу "Україна", було зареєстроване 10 травня 1993 року. У 2000 році підприємство було реструктуризоване. 18 травня 2000 року створена нова юридична особа СТОВ "Кузьківське", яке не було правонаступником КСП КАП "Україна" визнане банкрутом та 25 грудня 2003 року зняте з державного реєстру. СТОВ "Кузьківське" визнане банкрутом 6 травня 2004 року, а 30 травня 2004 року СТОВ "Кузьківське" зняте з державного реєстру. В наслідок вищезазначених обставин за період з 01.10.96 року по 01.03.2007 року утворилась заборгованість в сумі 42178,01 грн.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 р., передбачає: уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди (що мало місце в даному випадку), заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Тобто, для покладення на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві виплат при ліквідації підприємства, установи, організації необхідно, щоб підприємство-боржник було ліквідовано до набрання чинності даного Закону.

Позивачка у своєму позові зазначає, що 25.04.2002 року КСП КАП "України" (правонаступник колгоспу "Україна") визнано банкрутом, а 25.12.2003 року вказане підприємство знято з державного реєстру. Крім того, скасування державної реєстрації КСП КАП "Україна" було проведено на підставі рішення господарського суду. Тобто, господарським судом Сумської області розглядалась справа про банкрутство даного підприємства.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. N 2343-XII у випадку порушення провадження про банкрутство підприємства кредитори мають право заявити свої вимоги протягом місяця з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

На момент проведення ліквідаційної процедури КСП КАП "Україна" Відділенню не було відомо про наявну заборгованість підприємства перед позивачем, оскільки справа на гр. ОСОБА_5. до Відділення не передавалася. В зв'язку з цим, Відділення було позбавлене можливості захистити свої інтереси шляхом пред'явлення до підприємства-банкрута капіталізованих платежів.

Згідно Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Порядок передачі документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється по акту відповідно до перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року N 10.

Статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що у разі смерті потерпілого право на с одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього отримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Вказаною вище статтею Закону визначено, що до осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого, відносяться, в тому числі, діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та п. 6.2.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно, в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні, на підставі постанови цього фонду або рішенням суду особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Судом також встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 році, а звернувся з відповідною позовною заявою 03.08.2009 році, тобто, на момент звернення йому вже виповнився 21 рік.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для нарахування виплат позивачу відсутні, так як в межах трьох років, що передували зверненню він вже був повнолітнім.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій, відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

 

Суддя

О. В. Мироненко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали