ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаско-Трейд" (далі - ТОВ) до Севастопольської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) (за участю прокуратури м. Севастополя) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У серпні 2009 року ТОВ звернулося в окружний адміністративний суд м. Севастополя з позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправним рішення Митниці про визначення митної вартості вантажу та зобов'язати перерахувати митну вартість та платежі на ввезений ТОВ товар за вантажними митними деклараціями від 8 квітня 2009 року N 123000001/9/000856, N 123000001/9/000857, N 123000001/9/000869; від 14 квітня 2009 року N 123000001/9/000909, N 123000001/9/000922; від 15 квітня 2009 року N 123000001/9/000910; від 29 квітня 2009 року N 123000001/9/001058.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ послалося не те, що Митниця у квітні 2009 року при вирішенні питань розмитнення належного позивачеві імпортованого товару, не погодившись із його задекларованою вартістю, визначила її самостійно у порядку та у спосіб, який ТОВ вважає протиправним з порушенням вимог статей 266, 267, 273 Митного кодексу України (далі - МК) та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" (далі - постанова N 1766).

Окружний адміністративний суд м. Севастополя постановою від 21 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2010 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії Митниці щодо визначення митної вартості товару шляхом застосування резервного методу, визнав протиправним та скасував рішення про визначення митної вартості товару, випущеного у вільний обіг під гарантію сплати податків і зборів, та зобов'язав Митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товару із застосуванням першого методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що Митниця як суб'єкт владних повноважень не довела дотримання порядку прийняття, правомірності та обґрунтованості своїх рішень та дій. Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання Митниці прийняти рішення, то суди вказали на відсутність компетенції приймати рішення замість державного органу, рішення якого оскаржується.

Вищий адміністративний суд України постановою від 1 лютого 2011 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції змінив: у частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Митниці щодо визначення митної вартості товару шляхом застосування резервного методу та визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості товару, випущеного у вільний обіг під гарантію сплати податків і зборів, - скасував. Виніс у цій частині нову постанову про визнання протиправними дій Митниці щодо відмови у перегляді митної вартості товару, зазначеного у вантажних митних деклараціях 8 квітня 2009 року N 123000001/9/000856, N 123000001/9/000857, N 123000001/9/000869; від 14 квітня 2009 року N 123000001/9/000909, N 123000001/9/000922; від 15 квітня 2009 року N 123000001/9/000910; від 29 квітня 2009 року N 123000001/9/001058 та зобов'язав Митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товару за вищезазначеними вантажними митними деклараціями із застосуванням першого методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Митниця як суб'єкт владних повноважень не довела дотримання порядку прийняття, правомірності та обґрунтованості своїх рішень та дій і, таким чином, дії Митниці при визначенні митної вартості товару за шостим (резервним) методом, а не за першим (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є протиправними. Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права щодо визначення форми захисту порушених прав ТОВ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ТОВ просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та N 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи рішення, про перегляд якого подана заява, правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для його перегляду немає.

Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи та усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах, як установлено пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Севастопольської митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали