ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

02.10.2018 р.

Справа N 4/166"Б"

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В. Я. - головуючий, Білоуса В. В., Жукова С. В., за участі секретаря судового засідання - Співака С. В., учасники справи: боржник - Підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика", представник боржника - не з'явився, ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", представник кредитора - не з'явився, за участю - Житомирська місцева прокуратура, представник прокуратури - Г. Ю. В., прокурор відділу ГПУ, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у складі колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Миханюк М. В., Коломис В. В. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" про визнання банкрутом, встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. 25.10.2004 господарським судом Житомирської області, за заявою Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (далі - ПАТ "ЕПК "Житомиробленерго", кредитор) порушено провадження у справі N 4/166"Б" про банкрутство Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" (далі - боржник).

2. Постановою господарського суду Житомирської області від 31.08.2006 у справі N 4/166"Б", зокрема, визнано банкрутом Підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 18.07.2017 до господарського суду Житомирської області надійшла заява Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про:

- визнання незаконним наказу ліквідатора Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" арбітражного керуючого К. О. В. від 16.05.2016 про включення до складу ліквідаційної маси банкрута водозливної греблі, що знаходиться за адресою м. Житомир майдан Станишівський 7-к.;

- визнання недійсним результати проведеного аукціону з продажу майна Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" від 22.08.2016 (Протокол N 11 від 22.08.2016);

- визнання недійсним договір купівлі-продажу майна підприємства банкрута від 31.08.2016 укладений між ПП "Інстрім" (покупець) та підприємством Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" (продавець) про продаж гідротехнічної споруди - водозливної греблі автоматичної дії донного водоспуску, обладнана затвором, що знаходиться за адресою м. Житомир майдан Станишівський 7-к;

- визнання права власності на безхазяйне нерухоме майно комплекс гідротехнічних споруд (гребля) для гідроелектростанції по провулку Паперовому, 16 в м. Житомирі за територіальною громадою міста Житомира; витребування у ТОВ "Новелл" спірного на користь Житомирської міської ради;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності N 17628946 від 25.11.2016 та N 17624201 від 24.11.2016.

Заява мотивована тим, що ліквідатором було незаконно включено в ліквідаційну масу нерухоме майно (гідротехнічну споруду), яке не належало боржнику.

4. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.2018 у цій справі заяву першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про визнання незаконним наказу, недійсним результатів аукціону, недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна, скасування запису про право власності - залишено без розгляду.

Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором не підтверджено підстави здійснення представництва інтересів держави.

5. Під час розгляду заяви, судом було встановлено наступне:

5.1. 20.07.2015 державним реєстратором прийнято рішення про взяття на облік безхазяйного майна, а саме: комплекс гідротехнічних споруд (гребля) для гідроелектростанції, про що повідомлено в оголошенні в газеті "Місто".

5.2. 11.05.2016 ліквідатором банкрута К. О. В. проведено повторну інвентаризацію майна банкрута під час якої виявлено гідротехнічну споруду - водозливну греблю.

5.3. Наказом ліквідатора від 16.05.2016 включено дану греблю до складу ліквідаційної маси.

5.4. Відповідно до звіту N 160701-М про проведення незалежної оцінки про визначення ринкової вартості об'єкту гідроспоруди, вартість оцінки становить 274000,00 грн.

5.5. Ліквідатором, в подальшому, визначено нового організатора на проведення торгів (аукціону) з продажу майна банкрута.

5.6. 26.08.2016 між Приватним підприємством "Інстрім" (переможець аукціону, покупець) та Підприємством Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" (продавець) укладено договір купівлі-продажу майна банкрута.

26.08.2016 Приватним підприємством "Інстрім" та Підприємством Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" підписано Акт передавання права власності на куплене нерухоме майно.

5.7. На підставі рішення Корольовського районного суду від 13.10.2016 Житомирською міською радою було зареєстровано право власності на комплекс гідротехнічних споруд (греблі), яке скасоване рішенням апеляційного суду Житомирської області рішення Корольовського районного суду від 13.10.2016.

5.8. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N 83539590, власником усіх прав на вказаний комплекс гідротехнічних споруд (греблю) являється ТОВ "Новелл" (третя особа, якій було відчужено частки гідротехнічної споруди, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Станишівський, N 7-К).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області задоволено, ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.03.2018 у справі N 4/166"Б" скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до господарського суду Житомирської області.

7. Під час апеляційного провадження, на підставі матеріалів справи встановлено:

7.1. Житомирською міською радою з моменту її створення та до 2015 року не вживалися дієві заходи до віднесення зазначеної в позові греблі - стратегічно важливого об'єкту інфраструктури м. Житомира до комунальної власності. Увесь вказаний час гідроспоруда не мала власника та являлася безхазяйною. Вжитті міською радою заходи до визнання греблі безхазяйним майном та віднесення її до комунальної власності не дали результату. Внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування, права власності на дану гідроспоруду було набуто приватними суб'єктами господарювання.

7.2. Житомирська міська рада безпосередньо звернулася до місцевої прокуратури листом N 21/1755 від 27.03.2017 з проханням вжити заходів щодо скасування права приватної власності на гідроспоруду.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії міської ради щодо пред'явлення позову виявилися безрезультатними, оскільки рішення судів у справах за даними позовами скасовані судом апеляційної інстанції, що підтверджує неналежне здійснення своїх повноважень міською радою.

9. Судом встановлено, що, з метою відновлення своїх порушених інтересів, Житомирська міська рада безпосередньо звернулася до місцевої прокуратури листом від 27.03.2017 з проханням вжити заходів щодо скасування права приватної власності на гідроспоруду, що також підтверджує неможливість міської ради самостійно захистити свої права.

10. Аналізуючи приписи ст. 29 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) та п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК (у редакції від 15.12.2017 року), апеляційний суд вказав на те, що наслідком недоведеності прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді може бути лише повернення позовної заяви, питання про що вирішується виключно на стадії відкриття провадження, а тому недоведеність цих обставин не може бути підставою для відмови у позові під час розгляду справи по суті.

11. За висновками апеляційного господарського суду, судом першої інстанції у порушення ст. 2 ГПК України, не забезпечено ефективного захисту прав і законних інтересів держави, а також порушено вимоги ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII), ст. ст. 4, 53, 55, 174, 236 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 18.06.2018, Підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.03.2018 у справі N 4/166"б" залишити в силі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2018 у справі N 4/166"б" (з урахуванням ухвали від 21.08.2018 про виправлення помилки), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В. Я. (головуючий), Білоуса В. В., Жукова С. В. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 01.08.2018), Клопотання Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено Підприємству строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі N 4/166"б" за касаційною скаргою Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика"; призначено розгляд справи на 02.10.2018, інше.

14. 20.09.2018 до Верховного Суду від Житомирської міської прокуратури надійшов Відзив на касаційну скаргу Підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" з переченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. 27.09.2018 від Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" до Суду надійшла Заява про розгляд справи в режимі відеоконференції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 у задоволенні клопотання Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 02.10.2018 у справі N 4/166"б" відмовлено, у зв'язку з відсутністю технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області у визначену Судом дату та час.

17. Представник прокуратури в судовому засіданні 02.10.2018 проти вимог та доводів Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" наведених у касаційній скарзі заперечив, з підстав наведених у Відзиві Житомирської міської прокуратури, просив суд постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 залишити без змін.

18. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика")

19. Скаржник доводить порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII), ст. 53 ГПК України.

20. Скаржник доводить звернення прокуратури саме в інтересах територіальної громади, а не держави, як це передбачено чинним законодавством.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За приписами ст. 29 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з заявою), прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. ч. 2 (Перелік N 1697-VII) або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII).

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції ухвали від 12.03.2018), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з заявою про визнання незаконним наказу, недійсним результатів аукціону, недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна, скасування запису про право власності, у межах справи про банкрутство, звернувся перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Заява ґрунтується на приписах ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України та мотивована порушенням інтересів держави щодо незаконного включення ліквідатором до ліквідаційної маси водозливної греблі, реалізації її на аукціоні, і як наслідок перебування останньої у приватній власності.

При цьому, прокурор вказує на те, що, згідно акту державного приймання будівлі (споруди) гідровузлу на річці Тетерів у місті Житомир водозливної греблі, затвердженого рішенням виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих N 793 від 21.10.74, замовником будівництва була Житомирська паперова фабрика ім. 50 років Великої Жовтневої соціалістичної революції Укоопспілки УРСР.

На переконання прокурора, Підприємство Укоопспілка "Житомирська паперова фабрика" не є правонаступником Житомирської паперової фабрики ім. 50 років Великої Жовтневої соціалістичної революції Укоопспілки УРСР. До продажу гідротехнічної споруди у Реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яка реєстрація речового права на неї була відсутня.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону (Перелік N 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17 (Постанова N 806/1000/17, К/9901/2562/17)).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII) дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі N 924/1237/17 (Постанова N 924/1237/17).

Предметом спору, в даному випадку є гідротехнічна споруда - водозливна гребля автоматичної дії донного водоспуску, обладнана затвором.

При цьому, колегія судді Верховного суду вважає необхідним зауважити, що гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Судами було встановлено, що 20.07.2015 державним реєстратором прийнято рішення про взяття на облік безхазяйного майна, а саме: комплекс гідротехнічних споруд (гребля) для гідроелектростанції, про що повідомлено в оголошенні в газеті "Місто".

Відповідно до ст. 335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі долучених до матеріалів справи доказів, Житомирською міською радою з моменту її створення та до 2015 року не вживалися заходи до віднесення зазначеної в позові греблі - стратегічно важливого об'єкту інфраструктури м. Житомира до комунальної власності. Увесь вказаний час гідроспоруда не мала власника та являлася безхазяйною. Вжитті міською радою заходи до визнання греблі безхазяйним майном та віднесення її до комунальної власності не дали результату. Внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування, права власності на дану гідроспоруду було набуто приватними суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з твердженням апеляційного суду, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Оскільки прокурор, обґрунтовував позовні вимоги тим, що Житомирська міська рада самостійно тривалий час не вживала заходів, спрямованих на заходи віднесення спірної гідротехнічної споруди, як стратегічно важливого об'єкту інфраструктури м. Житомира, до комунальної власності, а вчинені в подальшому дії не призвели до позитивних результатів, негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, відповідно, порушує інтереси держави, то господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у прокурора, в даному випадку, права звертатися у суд із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи касаційної скарги (п. п. 19, 20 цієї Постанови) про порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду Суд не вбачає.

23. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" та необхідність залишення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі N 4/166"Б" без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

24. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" та залишенням без змін оскарженого судового акту, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив:

1. Касаційну скаргу Підприємства Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі N 4/166"Б" залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. Я. Погребняк

Судді:

В. В. Білоус

 

С. В. Жуков




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали