ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.10.2011 р.

Справа N Б-50/177-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Ткаченко Н. Г. (головуючого), Катеринчук Л. Й. (доповідача), Поліщук В. Ю., розглянувши касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Харківської апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року та постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року у справі N Б-50/177-10 господарського суду Харківської області за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання банкрутом, ліквідатор Бережний О. І., в судовому засіданні взяли участь представники: від ПАТ "УкрСиббанк"  - ОСОБА_6 (довіреність від 30.12.2010 року), від ініціюючого кредитора - не з'явились, від боржника - не з'явились, встановив:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про визнання банкрутом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника), яку було порушено ухвалою суду від 27.09.2010 року за заявою боржника, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону).

Постановою господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бережного О. І., якого зобов'язано в строк до 08.06.2011 року виконати ліквідаційну процедуру та надати суду звіт про виконану роботу (том 1, а .с. 104 - 107).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року у даній справі та припинити провадження у справі.

Ухвалою Харківської апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року у справі N Б-50/177-10 припинено (том 2, а .с. 55 - 58).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційного суду, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу апеляційної інстанції та направити справу для розгляду до Харківського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 7 Закону України "Про іпотеку", статей 33, 34, 43, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 року касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року у справі N Б-50/177-10 скасовано, справу N Б-50/177-10 передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року (том 2, а. с. 113 - 115).

Постановою Харківської апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року залишено без змін (том 2, а. с. 138 - 146).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції і припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 7 Закону України "Про іпотеку", статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ПАТ "УкрСиббанк", дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розділом VI Закону та статтею 41 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону).

Стаття 47 спеціального Закону має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина".

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Статтею 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно статтею 1 Закону банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Одним із способів припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва є його ліквідація через процедуру банкрутства (статті 104 Цивільного кодексу України)

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство), яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47 - 49 Закону, є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про порушення справи про банкрутство не додані докази здійснення попередньої публікації оголошення, в порядку статей 51, частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України та 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в заяві відсутні посилання на перелік майна боржника, обставини здійснення його оцінки, а також не додано проміжного ліквідаційного балансу, затвердженого власником (ліквідаційною комісією) до моменту порушення провадження у справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що справа про банкрутство порушена неправомірно, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства фізичної особи - підприємця, визнавши його банкрутом. Апеляційний суд зазначених висновків суду першої інстанції не спростував, допустивши неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З огляду на зазначене, враховуючи, що висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, не відповідають вимогам чинного законодавства, постанова про визнання банкрутом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та відкриття ліквідаційної процедури, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі підлягає припиненню, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців дані про скасування постанови Харківської апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року та постанови господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року у справі N Б-50/177-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного та керуючись пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задовольнити.

2. Постанову Харківської апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року та постанову господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року скасувати, провадження у справі N Б-50/177-10 припинити.

3. Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців дані про прийняття зазначеної постанови, скасування постанови Харківської апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року та постанови господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року та припинення провадження у справі N Б-50/177-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).

 

Головуючий, суддя

Н. Ткаченко

Судді:

Л. Катеринчук

 

В. Поліщук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали