ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.03.2009 р.

N Б26/21-09(Б29/145-07)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Хандуріна М. І. - головуючого, Короткевича О. Є., Панової І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора - арбітражного керуючого Рукавішнікова Костянтина Романовича на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2008 року у справі N Б29/145-07 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу до Комунального трамвайно-тролейбусного підприємства "Криворіжелектротранс" про визнання банкрутом, ліквідатор арбітражний керуючий Рукавішніков К. Р. (за участю представників сторін: арбітражного керуючого Рукавішнікова Костянтина Романовича - Зімниця О. І., дов. від 05.12.2008), встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007 за заявою Прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу порушено провадження у справі про банкрутство Комунального трамвайно-тролейбусного підприємства "Криворіжелектротранс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2007 визнано розмір вимог УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на суму 16607628,18 грн. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Рукавішнікова К. Р., якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів, скликати перші загальні збори кредиторів. УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007 затверджено реєстр вимог кредиторів, встановлено дату проведення зборів кредиторів, про що розпорядника майна зобов'язано повідомити кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007 визнано Комунальне трамвайно-тролейбусне підприємство "Криворіжелектротранс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рукавішнікова К. Р., якого зобов'язано опублікувати о офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, здійснювати ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог Закону, не рідше одного разу на місяць надавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2008 (суддя Полєв Д. М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ліквідовано юридичну особу - Комунальне трамвайно-тролейбусне підприємство "Криворіжелектротранс", провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2008 (колегія суддів у складі: Голяшкін О. В. - головуючий, Джихур О. В., Науменко І. М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2008 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова мотивована тим, що ліквідатор при здійснення ліквідаційної процедури припустився грубих помилок Закону, що завдало значної шкоди боржнику та його кредиторам.

В касаційній скарзі ліквідатор - арбітражний керуючий Рукавішніков К. Р. просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.12.2008, ухвалу суду першої інстанції від 08.09.2008 залишити без змін. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 1, ч. 8 ст. 16, ст. 23, ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 постанови від 29.12.76 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже, за приписами статті 32 Закону звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вжиття ним заходів по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів, приймає рішення про ліквідацію боржника та припинення провадження у справі.

Тобто, спеціальним законодавством про банкрутство визначено обов'язок ліквідатора в ході ліквідаційної процедури вжити повних заходів по розшуку та стягненню активів боржника, і такі вчинення таких дій не може бути передоручено іншим органам.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Дніпропетровської області затверджуючи поданий ліквідатором Рукавішкіковим К. Р. звіт та ліквідаційний баланс банкрута виходив з достатності підстав щодо затвердження ліквідаційного балансу. Встановивши, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно, суд дійшов висновку про ліквідацію юридичної особи.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив, що в ухвалі господарського суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відсутній аналіз звіту ліквідатора відповідно до вимог ст. 32 Закону, а саме, відсутні відомості, у якому розмірі були витрачені кошти, виявлені на поточному рахунку банкрута та отримані від реалізації майна банкрута, на задоволення вимог першої черги, за якими саме платіжними документами, крім того, судом також не з'ясований обсяг витрат у ліквідаційній процедурі, а також не наданий аналіз документам, які його підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції, у поданому на затвердження звіті ліквідатора містяться розбіжності між сумою реалізованого майна, сумою, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок банкрута та розміром погашених кредиторських вимог.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що реалізацію майна банкрута ліквідатором здійснено без повідомлення комітету кредиторів про проведення оцінки майна та його реалізацію, дійшов обґрунтованого висновку про порушення права кредиторів на участь у ліквідаційній процедурі та задоволення своїх вимог.

Ліквідатором не було вжито достатніх заходів по виявленню всіх потенційних покупців та реалізації майна за найкращими ціновими умовами, оскільки оголошення про продаж майна було опубліковане лише в газеті "Кривий Ріг", яка за даними Головпоштампу в м. Кривий Ріг не тиражується. Тобто, суд апеляційної інстанції правильно встановив порушення ліквідатором вимог ст. 16, 30 Закону, в яких закріплено компетенцію комітету кредиторів відносно надання згоди на укладення розпорядником майна значних угод боржника та порядок продажу майна банкрута.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено апеляційним судом, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було реалізовано майно банкрута на загальну суму 241375,20 грн., а саме:

- база відпочинку "Надія" в с. Затока Білгород-дністровського району Одеської області за ціною 61902,72 грн.;

- база відпочинку "Комунальник" в с. Кудашево Криворізького району Дніпропетровської області за ціною 120567,48 грн.;

- 7 одиниць автобусів "Ікарус"за ціною 58905 грн.

При цьому, 29.11.2007 ліквідатором Рукавішніком К. Р. укладено з СПД ОСОБА_1 договір N 29/1 про надання юридичних послуг (а. с. 149 - 150 т. 3). Відповідно до актів приймання-передачі послуг N N 1 -6 від 27.12.2007, від 30.01.2008, від 29.02.2008, від 31.03.2008, від 30.04.2008, від 29.05.2008 (а.с. 1 - 6 т. 4) СПД ОСОБА_1 виконав, а ліквідатор Рукавішніков К. Р. прийняв юридичні послуги на загальну суму 255000,00 грн.

У поданому ліквідатором Рукавішніковим К.Р. звіті витрати з надання ліквідатору юридичної допомоги за договором від 28.11.2007 включені до складу витрат арбітражного керуючого (в сумі 218000 грн.), віднесені до першої черги і задоволені в повному обсязі за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута (а. с. 140 - 151 т. 2).

Тобто, судом апеляційної інстанцій вірно встановлено, що фактично всі кошти від реалізації майна банкрута ліквідатором були спрямовані на витрати по оплаті послуг за договором про надання юридичної допомоги. Разом з тим, вимоги інших кредиторів на суму 281199503,61 грн. залишились не погашеними.

Відповідно до пп. 4, 10, 12 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий вправі залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців перед порушенням у справі про банкрутство.

При цьому, ч. 1 п. 10 ст. 31 Закону встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме - за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Разом з тим, в п. 14 ст. ст. 31 Закону закріплено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалу господарського суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звіт про відшкодування витрат ліквідатора та оплату послуг не затверджувався ні комітетом кредиторів, ні господарським судом.

Крім того, в ухвалі суду першої інстанції не здійснений, виходячи з вимог ч. 4, 14 ст. 31 Закону, правовій аналіз змісту звіту ліквідатора, а також документів, які підтверджують факти надання юридичних послуг, не з'ясовано питання про механізм оплати вказаних юридичних послуг, чи існує угода з кредиторами стосовно їх оплати, у зв'язку з чим правові підстави для затвердження звіту ліквідатора відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення ліквідатором Рукавішніковим К. Р. при здійсненні ліквідаційної процедури вимог Закону, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, а тому вважає, що прийнята судом апеляційної інстанції постанова ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Твердження касатора про помилковість висновків суду та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ліквідатора - арбітражного керуючого Рукавішнікова Костянтина Романовича залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2008 року у справі N Б29/145-07 залишити без змін.

 

Головуючий

М. І. Хандурін

Судді:

О. Є. Короткевич

 

І. Ю. Панова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали