ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.05.2011 р.

N К-12108/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Весельської Т. Ф., Смоковича М. І., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом В. О. П. до прокуратури міста Севастополя, третя особа - Н. В. В., про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами В. О. П., Н. В. В. та прокуратури міста Севастополя на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 серпня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року, встановила:

У травні 2008 року В. О. П. пред'явив у суді позов до прокуратури міста Севастополя, третя особа: Н. В. В. про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 5 квітня та 20 червня 2007 року, 24 лютого, 1 березня, 23 березня та 10 квітня 2008 року він звертався до відповідача із заявами про злочинні дії працівників УБОП та помічника прокурора прокуратури міста Севастополя. Втім, будь-яких дій щодо їх розгляду в порядку статті 97 КПК України він не вчинив.

Просив визнати протиправною бездіяльність Прокуратури міста Севастополя та зобов'язати її прийняти рішення по заявах відповідно до вимог статті 97 КПК України.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність прокуратури міста Севастополя щодо неприйняття рішень за заявами В. О. П. про порушення кримінальної справи та зобов'язано розглянути дані заяви у встановленому статтею 97 КПК України порядку. Стягнуто 500 гривень моральної шкоди.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції змінено. Визнано протиправною бездіяльність прокуратури міста Севастополя щодо неприйняття рішень за заявами В. О. П. про порушення кримінальної справи та зобов'язано розглянути дані заяви у встановлено статтею 97 КПК України порядку. Стягнуто 1000 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування касаційних скарг В. О. П., Н. В. В. та прокуратура міста Севастополя посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Втім, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Однак, органи прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму Рішенні N 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та прокуратурою міста Севастополя під час організації перевірки заяв про злочин в порядку статті 97 КПК України, не є за своєю суттю управлінськими. Повноваження ж прокуратури щодо порядку прийняття заяв про злочин та їх розгляду регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги В. О. П., Н. В. В. та прокуратури міста Севастополя задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 серпня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року скасувати.

Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити право звернення до суду в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали