Додаткова копія: Про визнання бездіяльності щодо неприведення у відповідність нормативних актів щодо санітарних норм протиправною

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.04.2019 р.

Справа N 826/14989/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В., при секретарі - Коцюбі Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року (Рішення N 826/14989/18) у справі за адміністративним позовом Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр", Народного депутата України ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання бездіяльністі протиправною, встановив:

Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" та Народний депутат України ОСОБА_6 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України, в якому просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, пов'язаної з відмовою усунути протиріччя та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність: положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що "на території... пам'яток природи... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що "на території... заповідних урочищ... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності" положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що лише "у загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок", положенням частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ... та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник";

2) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, пов'язаної з відмовою усунути протиріччя та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність: пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в якому встановлено, що "У... пам'ятках природи забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в яких встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в якому встановлено, що "У... заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в яких встановлено, що "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в яких взагалі не передбачено щодо заказників заборон на здійснення рубок чи інших видів діяльності, частині першій статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ... та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року (Рішення N 826/14989/18) адміністративний позов задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення санітарних правил в лісах України, затверджених постановою кабінету міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII).

Зобов'язано Кабінет Міністрів України привести у відповідність: положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що "на території... пам'яток природи... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яка встановлює, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що "на території... заповідних урочищ... забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що: "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, в якому встановлено, що лише "у загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок", положенням частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ... та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".

Зобов'язано Кабінет Міністрів України привести у відповідність: пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в якому встановлено, що "У... пам'ятках природи забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності... та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану"; пункт 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в якому встановлено, що "У... заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності", положенням частини першої статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою встановлено, що "На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників"; положення Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, в яких не передбачено щодо заказників заборон на здійснення рубок чи інших видів діяльності, частині першій статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в якій встановлено, що: "На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності ... та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник".

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто на користь Народного депутата України ОСОБА_6 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Стягнуто на користь Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із тим, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII) не привів у відповідність свої нормативно-правові акти, зокрема положення Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555, та Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724, вимогам Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо режиму заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ.

Обґрунтовуючи право звернення до суду позивач 1 зазначає, що він є народним депутатом України, ініціатором та співавтором законопроекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII; позивач 2 також є одним із співавторів згаданого Закону, а предметом його діяльності є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на підтримку охорони навколишнього середовища, екології, охорони природи, сприяння здійсненню екологічної діяльності, охорони флори й фауни, сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII) внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про природно-заповідний фонд України":

частину першу статті 26 викладено в такій редакції:

"На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник";

статтю 28 викладено в такій редакції:

"Стаття 28. Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи

На території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам'яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об'єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та транспортних засобів оперативних і спеціальних служб).

Навколо пралісових пам'яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам'яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища";

частину першу статті 30 викладено в такій редакції:

"На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників".

При цьому в абзаці третьому пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII) доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом (Закон N 2063-VIII).

Вказаний Закон (Закон N 2063-VIII) набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 03 вересня 2017 року.

Як визначено у статтях 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зокрема забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Таким чином, Кабінет Міністрів України зобов'язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII), у тому числі у тому числі в контексті внесених змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", у строк до 03 грудня 2017 року.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до абзацу п'ятнадцятого пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 555 (далі по тексту - Санітарні правила в лісах), у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, на території природних заповідників, пам'яток природи, заповідних урочищ забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.

Згідно з абзацом шістнадцятим пункту 5 Санітарних правил в лісах у зонах регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, буферних зонах біосферних заповідників, загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок.

Пунктом 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 724 (далі по тексту - Правила поліпшення якісного складу лісів) визначено, що у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам'ятках природи, заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних рубок формування і оздоровлення лісів, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.

Водночас частина перша статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII)) встановлює, що на території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Тобто Законом України "Про природно-заповідний фонд України" заборонено на території пам'яток природи не лише суцільні санітарні рубки, а й поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану, чого не передбачено у пункті 5 Санітарних правил в лісах та у пункті 6 Правил поліпшення якісного складу лісів.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII)) на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Наведене свідчить, що Закон України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє на території заповідних урочищ не тільки суцільні та поступові санітарні рубки, як передбачено у пункті 5 Санітарних правил в лісах та у пункті 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, а також всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII)) встановлено, що на територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Отже, Закон України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє на територіях заказників суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, у той час як пункт 5 Санітарних правил в лісах забороняє проведення суцільних санітарних рубок лише в загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках.

У свою чергу Правила поліпшення якісного складу лісів не передбачають заборон щодо заказників.

Таким чином положення Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів не відповідають нормам частини першої статті 28, частини першої статті 30 та частини першої статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23 травня 2017 року N 2063-VIII (Закон N 2063-VIII), що потребує приведення їх відповідність із цими Законом.

Кабінет Міністрів України, посилаючись, зокрема, на ч. 2 ( ), 3 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), стверджує, що вжив всіх необхідних заходів щодо реалізації положень п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23.05.2017 р. (Закон N 2063-VIII), а саме шляхом схвалення на засіданні Уряду 23.09.2017 р. Плану організації виконання Закону України від 23.05.2017 р. N 2063-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" (Закон N 2063-VIII). Відповідно до даного Плану міністерствам та іншим центральним органам влади (зокрема, Мінприроди, Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Мінрегіон, МВС, Держлісагенство, Мінекономрозвитку, Мінфін, Мінюст) було затверджено завдання щодо подання в установленому порядку КМУ проектів нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; узгоджених пропозицій щодо приведення актів Уряду у відповідність із цим Законом тощо. У відповідь на ці завдання КМУ було отримано листи зазначених вище міністерств, згідно з якими, у цих органів відсутні пропозиції щодо приведення актів Уряду у відповідність із зазначеним Законом (за винятком Мінприроди, яке розробило та прийняло наказ "Про затвердження методики визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів, природних лісів" від 18.05.2018 N 161 (Методика N 161) та наказ "Про затвердження методики визначення належності територій до пралісових пам'яток природи" від 18.05.2018 N 162 (Методика N 162).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями самостійно ініціювати розробку своїх нормативно-правових актів (в т. ч. про внесення відповідних змін на виконання вимог законів), а завдання міністерствам можуть бути сформульовані не лише в диспозитивній формі (можуть подати пропозиції щодо змін), а і в імперативній.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), саме до основних завдань Кабінету Міністрів України належать виконання Конституції та законів України, актів Президента України

Згідно з ст. 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ):

- діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності (ч. 1 ( ));

- Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів (ч. 2 ( )).

Також за вказаним Законом ( ), Кабінет Міністрів України у сферах охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

- забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;

- координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.

Згідно з п. 1 § 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін'юстом правової експертизи.

Посилання апелянта на те, що розробка змін до Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів відноситься до компетенції Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке повідомило про відсутність пропозицій щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, також відхиляються судом як безпідставні, оскільки вище встановлено необхідність приведення Санітарних правил в лісах та Правил поліпшення якісного складу лісів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" (Закон N 2063-VIII) в контексті внесених змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Отже, Кабінет Міністрів України вжив не всіх можливих та необхідних заходів (в межах його повноважень) для виконання вимог п. 2 р. II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат" від 23.05.2017 р. (Закон N 2063-VIII), а лише видав План організації виконання Закону (Закон N 2063-VIII).

Також доводи апелянта полягають у тому, що права та інтереси позивачів не є порушеними у даній справі.

Колегія суддів спростовує зазначені доводи апелянта тим, що позивачі звернулись до суду з метою захисту гарантованих Конституцією суспільних прав та інтересів. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ст. 77 КАС України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку N 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року (Рішення N 826/14989/18) - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328 - 331 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

О. І. Шурко

Судді:

Я. М. Василенко

 

В. В. Кузьменко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали