ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.11.2011 р.

N К/9991/22356/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: суддів:Бутенка В. І., Гашицького О. В., Лиски Т. О., (доповідач), Малиніна В. В., Ситникова О. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами представника відповідача Лукаш Олени Леонідівни та ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Президента України (далі - відповідач), в якому просив, визнати бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення неправомірним та зобов'язати останнього розглянути заяву та внести конституційне подання до Конституційного суду щодо визнання Закону України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження" неконституційним в частині доповнення частини 3 статті 328 ЦПК України пунктом 5.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Президента України щодо не розгляду заяви ОСОБА_5 від 26 травня 2009 року і не надання обґрунтованої відповіді в порядку та строки, встановлені законом, та зобов'язано Президента України розглянути цю заяву і надати обґрунтовану відповідь в порядку та строки, встановлені законом.

В касаційній скарзі Лукаш О. Л. - представник Президента, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи те, що всі сторони, які беруть участь у справі не подали клопотання, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за можливе розглянути касаційні скарги в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 8 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Верховного Суду України від 8 квітня 2009 року, керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України, ОСОБА_5 було відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 8 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року у вищевказаній справі (а. с. 10).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 травня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив відновити його права на судовий захист цивільних прав Верховним Судом України шляхом звернення до Конституційного Суду України про визнання неконституційним Закону України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження" від 16.03.2006 р. N 3570-IV в частині доповнення Цивільного процесуального кодексу України пунктом 5 частини третьої статті 328, за яким суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи та постановлення ухвали Верховним Судом України про відкриття касаційного провадження у справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 суди попередніх інстанцій виходили з того, що Президент України протиправно не розглянув звернення позивача від 26 травня 2009 року у встановленому законом порядку.

З такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_5 від 26 травня 2009 року Секретаріатом Президента України було направлено з супровідним листом від 1 червня 2009 року N 22/046716-26 за належністю до Верховного Суду України з проханням повідомити заявника про результати розгляду, про що також було повідомлено позивача (а. с. 53 - 57).

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено Верховний Суд України найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" Верховний Суд України є суб'єктом права на конституційне подання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", у разі виникнення сумніву в конституційності застосованого закону або закону, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до статті 150 Конституції України Верховний Суд України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи той факт, що саме Верховний Суд України розглядав справу позивача, як суд касаційної інстанції, звернення ОСОБА_5 від 26 травня 2009 року було направлено Секретаріатом Президента України для розгляду за належністю до Верховного Суду України, а позивача повідомлено про рух його звернення від 26 травня 2009 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 159 КАС України, згідно якої судове рішення має бути законним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що при розгляді звернення позивача неправомірної бездіяльності відповідачем не було допущено, а права ОСОБА_5 порушені не були. Звернення розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 відсутні.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Беручи до уваги те, що фактичні обставини встановлено судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 КАС України колегія суддів, постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника Президента України - Лукаш Олени Леонідівни задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали