ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.05.2004 р.

Справа N 6-5792кс03


У серпні 2002 р. П. звернувся до суду з позовом до коледжу про визнання частково недійсним наказу про педагогічне навантаження від 25 червня 2002 р.

Позивач посилався на те, що в період перебування у відпустці по догляду за дитиною за його заявою про надання можливості працювати на умовах неповного робочого часу адміністрація коледжу встановила йому педагогічне навантаження на інших, ніж він просив, умовах.

Рішенням районного суду від 14 листопада 2002 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 17 лютого 2003 р., у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та постановити нове рішення - про задоволення позову.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що викладачу коледжу П. згідно з наказом від 10 грудня 2001 р. надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на період з 12 грудня 2001 р. до 11 грудня 2002 р. У червні 2002 р. позивач звернувся з проханням про надання в 2002 - 2003 навчальному році можливості працювати на умовах неповного робочого часу, погоджуючись на педагогічне навантаження обсягом 250 годин на заочному відділенні з предмета "Соціальне право". Оскаржуваним наказом П. встановлено навантаження обсягом 200 год. на денному відділенні з предмета "Субсидії громадян" та 196 годин з предмета "Соціальне право" на заочному відділенні.

Відмовляючи в задоволенні позову П., суди виходили з того, що після надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку він фактично не здійснював догляд за дитиною, яка відвідувала дитячий заклад, а працював у приватній нотаріальній конторі, тому виданий відповідачем наказ про встановлення неповного педагогічного навантаження не суперечить вимогам ч. 1 ст. 56 КЗпП, ч. 4 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону "Про відпустки".

Ураховуючи те, що судові рішення постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування немає, і керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу П. відхилила, рішення районного суду від 14 листопада 2002 р. та ухвалу апеляційного суду від 17 лютого 2003 р. залишила без змін.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали