ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.03.2005 р.

N 38/754-41/302


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: позивача - Полозков О. В., відповідача - не з'явився, третьої особи - не з'явився), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Верховної Ради АР Крим від 25.11.2004 на постанову Київського апеляційного господарського суду у справі N 38/754-41/302 за позовом Кримської дирекції ДП "Укрпошта" до Верховної Ради АР Крим (третя особа: ДПІ у м. Алушті) про визнання частково недійсною постанови відповідача від 19.06.2002 N 124-3/02, встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2004 (суддя Пилипенко О. Є.) позов задоволено частково - визнано недійсним п. 10 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків в Автономній Республіці Крим" у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" та ст. 18 Декрету КМ України "Про місцеві податки і збори", а в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2004 (судді: Зеленін В. О., Синиця О. Ф., Рєпіна Л. О.) рішення залишено без змін з тих же підстав. Верховна Рада АР Крим у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що при встановленні комунального податку Алуштинська міська рада повинна була керуватися не оспорюваним рішенням відповідача, а статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" і Декретом КМ України "Про місцеві податки і збори", якими комунальний податок віднесено до місцевих податків. Донарахування позивачу комунального податку вчинено ДПІ у м. Алушті на підставі рішення Алуштинської міської ради від 27.08.2002, але не оспорюваної Постанови Верховної Ради АР Крим.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним п. 10 оспорюваної постанови суд виходив з того, що цим пунктом встановлено розмір оплати комунального податку по об'єктах оподаткування виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" та ст. ст. 15, 18 Декрету КМ України "Про місцеві податки і збори", згідно яких місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати самостійно встановлюються сільськими, селищними, міськими радами, а граничний розмір комунального податку не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого відносно розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 11 оспорюваної постанови суд врахував рекомендаційний характер цього пункту та обумовлену цим неможливість порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача в період його дії.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Визначивши в оспорюваному пункті 10 постанови об'єкт оподаткування комунального податку, який має розраховуватися виходячи з розміру мінімальної зарплати (величина, яка періодично змінюється), Верховна Рада АР Крим в порушення вимог ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" та ст. 15 Декрету КМ України "Про місцеві податки і збори" змінила механізм справляння цього місцевого податку (базу оподаткування), який може встановлюватися виключно сільськими, селищними, міськими радами, а об'єкт оподаткування повинен обчислюватися виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (величина на сьогодні незмінна - 17 грн.).

Отже, п. 10 оспорюваної постанови не відповідає встановленій законом компетенції відповідача та прийнятий внаслідок неправомірного присвоєння самостійних повноважень сільських, селищних, міських рад в сфері оподаткування, які чітко врегульовано ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 18 Декрету КМ України "Про місцеві податки і збори" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Викладені у касаційній скарзі заперечення відповідача по суті зводяться до оцінки відповідності чи невідповідності чинному законодавству рішення Алуштинської міської ради N 4/55 від 27.08.2002 та рішення ДПІ у м. Алушті від 30.04.2003 (аналізу підстав їх прийняття), проте порушені скаржником питання можуть бути лише предметом інших позовних проваджень.

Окрім того, згідно імперативних вимог ч. 3 ст. 1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Водночас відповідачем не спростовано встановлені судами попередніх інстанцій обставини прийняття рішення Алуштинської міськради від 27.08.2002 саме на виконання оспорюваної постанови Верховної Ради АР Крим, про що зазначено в преамбулі вищезгаданого рішення, і це, безумовно, свідчить про нормативний обов'язковий характер п. 10 постанови, яка породжує юридичні наслідки як для органів місцевого самоврядування, так і для платників консолідованого комунального податку на території Автономної Республіки Крим, в тому числі і для позивача. При цьому, встановлюючи факт імперативності п. 10 оспорюваної постанови, апеляційний господарський суд врахував п. 14 цієї постанови, якою закріплено відповідний контроль за її виконанням, що покладено у тому числі і на ДПА в Автономній Республіці Крим.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2004 у справі N 38/754-41/302 залишити без змін, а касаційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим - без задоволення.

Дата відправки 22.03.2005.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали