Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання дій протиправними та скасування положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103, зобов'язання провести перерахунок пенсії

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

06.11.2019 р.

Справа N 826/15617/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) до: 1. Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ), третя особа: Пенсійний фонд України (далі по тексту - третя особа, ПФУ) про: 1) визнання дій Кабінету Міністрів України протиправними та скасування положення пункту 1 постанови від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) в частині зменшення складових грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії як такий, що суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; 2) зобов'язання відповідача 2 вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу, виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає, що відповідач 1 незаконно зменшив складові грошового забезпечення, з якого обчислюється або проводиться перерахунок пенсії, а пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) щодо обмеження в часі та розмірі виплати перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням чого відповідач 2 має вчинити дії щодо виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року в повному розмірі, виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року відкрито провадження по справі N 826/15617/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що не всі додаткові види грошового забезпечення враховуються при обрахуванні пенсії, а лише ті, які носять щомісячний (постійний) характер та ті, які зазначені в положеннях нормативно-правових актів (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, тобто перелік додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, є вичерпним; оскільки сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачується після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету, відповідачем 2 сформовано потребу в бюджетних коштах, необхідних для перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та направлено її до Міністерства соціальної політики України як головного розпорядника бюджетних коштів, а отже вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виплати перерахованих пенсій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року залучено до участі у справі Пенсійний фонд України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки дії Кабінету Міністрів України та оскаржувана постанова відповідають вимогам чинного законодавства та компетенції Кабінету Міністрів України; відповідач 1 звертав увагу на те, що відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України норми і положення зокрема статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому умови перерахування пенсій у постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) встановлені у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законом. Крім того, на думку відповідача 1, позивач не зазначив, яким чином оскаржувана постанова порушує чи обмежує в реалізації його законні права чи інтереси.

Третьою особою подано пояснення, відповідно до яких оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду до суті у складі колегії суддів.

У судовому засіданні 04 вересня 2019 року позивач підтримав позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, третя особа у судове засідання не з'явилася; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року (Ухвала N 826/15617/18) закрито провадження в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України щодо скасування положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) щодо обмеження в часі та розмірі виплату перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року як такого, що суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як зазначає позивач, йому призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення; 05 квітня 2018 року відповідачем 2 здійснено перерахування на картковий рахунок позивача суми перерахованої пенсії, з якої йому стало відомо про порушення прав та законних інтересів.

Вважаючи визнання дії КМУ щодо зменшення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії та дії ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії позивачу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Проте суд вважає, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV), другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 2747-IV), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.

У даному випадку право на захист виникає за умови доведення позивачем факту застосування до нього положень постанови КМУ від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) в частині зменшення складових грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії як такий, що суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та, як наслідок, вчинення відповідачем 2 протиправної бездіяльності щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу, виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб".

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що у даному випадку відповідач 1 незаконно зменшив складові грошового забезпечення, з якого обчислюється або проводиться перерахунок пенсії, з урахуванням чого відповідач 2 має вчинити дії щодо виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року в повному розмірі, виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач не надав будь-якого доказу, який міг би підтвердити, що у відношенні нього відбулося незаконне зменшення складових грошового забезпечення, з якого обчислюється або проводиться перерахунок пенсії, як і відсутні докази призначення позивачу пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача 2 із відповідною заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року в повному розмірі, виходячи з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача 1 протиправними в частині зменшення складових грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії, суд зазначає, що, оскільки матеріали справи не містять доказів застосування у відношенні позивача положень постанови КМУ від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103), зокрема, доказів призначення пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення, та подальшого перерахунку пенсії зі зменшенням складових грошового забезпечення, у суду відсутня можливість дослідити протиправність дій КМУ у відношенні ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем в межах даної справи не доведено порушення чи обмеження його прав та законних інтересів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, у межах спору відсутня поведінка відповідачів щодо позивача в частині зменшення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, яка б суперечила вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77 ( N 2747-IV), 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд, вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 00019442);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

Р. О. Арсірій

 

О. П. Огурцов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали