ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.08.2015 р.

N К/800/65451/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Олексієнка М. М. (доповідач), Швеця В. В., Штульман І. В., здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом представника Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація "Право на захист" (надалі - НПГО "Право на захист") в інтересах ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про визнання дій протиправними за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, встановила:

У серпні 2014 року представник НПГО "Право на захист" в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати неправомірними дії ВДВС, допущені при винесенні постанови від 16.07.2014 року N 43939369 про накладення арешту та зобов'язати скасувати зазначене рішення.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 24 листопада 2014 року, позовну заяву повернуто з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказується на те, що ОСОБА_4 є членом громадської організації, тому організація вправі звертатися до суду за захистом його прав.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі України "Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 року N 4572-VI (Закон N 4572-VI) (далі - Закон N 4572).

Згідно частини першої (Закон N 4572-VI) та третьої статті 1 цього Закону (Закон N 4572-VI) громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

При тлумаченні положень зазначеного Закону, Конституційний Суд України в Рішенні від 28.11.2013 року N 12-рп/2013 (Рішення N 12-рп/2013) вказав, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах і якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Звертаючись до суду за захистом прав ОСОБА_4, представник НПГО "Право на захист" не підтвердив право організації на звернення до суду за захистом особистих немайнових та майнових прав своїх членів чи інших осіб, які звернулися до неї з таким проханням.

Зазначені обставини свідчать, що позовна заява від імені ОСОБА_4 подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 108 КАС України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують.

Членство в громадській організації само по собі не є підставою для виникнення процесуального представництва. Для цього необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва. За відсутністю на це згоди уповноважений громадської організації не може бути допущений судом до здійснення функцій процесуального правонаступника. Крім того, як зазначалося вище, повноваження по захисту в судах прав, свобод чи інтересів членів громадських організацій чи інших осіб, які звернулися до неї з таким захистом, повинні бути передбачені у статутних документах.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу громадської організації "Незалежна Правозахисна Громадська організація "Право на Захист" відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. М. Олексієнко

 

В. В. Швець

 

І. В. Штульман




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали