ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.05.2011 р.

N К-10031/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Весельської Т. Ф., Смоковича М. І., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом К. В. В. до Світловодської міжрайонної прокуратури та прокуратури Запорізької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою К. В. В. на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року, встановила:

У лютому 2007 року К. В. В. пред'явив у суді позов до Світловодської міжрайонної прокуратури та прокуратури Запорізької області про визнання дій та бездіяльності протиправними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в лютому та квітні 2006 року він звернувся до Світловодської міжрайонної прокуратури та прокуратури Запорізької області із заявами про злочин. Втім, будь-яких дій щодо їх розгляду в порядку статті 97 КПК України вони не вчинили.

Просив визнати протиправною бездіяльність Світловодської міжрайонної прокуратури та прокуратури Запорізької області та зобов'язати їх прийняти рішення по заявах, відповідно до вимог статті 97 КПК України.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Світловодську міжрайонну прокуратуру розглянути в порядку статті 97 КПК України заяву К. В. В. від 19 квітня 2006 року про злочин, скоєний співробітниками Світловодської ЦРЛ. Визнано дії та бездіяльність протиправними та зобов'язано прокуратуру Запорізької області розглянути заяву про злочин в порядку 97 КПК України та скаргу на дії та бездіяльність прокуратури Комунарського району міста Запоріжжя відповідно до Закону України "Про звернення громадян". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції змінено, доповнено її резолютивну частину, відповідно до якої визнано бездіяльність Світловодської міжрайонної прокуратури щодо розгляду в порядку статті 97 КПК України заяви про злочин, поданої К. В. В. 19 квітня 2006 року.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень в частині відмови в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Втім, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Однак, органи прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму Рішенні N 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та Світловодською міжрайонною прокуратурою і прокуратурою Запорізької області під час організації перевірки заяв про злочин в порядку статті 97 КПК України, не є за своєю суттю управлінськими. Повноваження ж прокуратуру щодо порядку прийняття заяв про злочин та їх розгляду регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу К. В. В. задовольнити частково.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року скасувати.

Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити К. В. В. право звернення до суду в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали