ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 20 серпня 2008 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів: Берднік І. С., Григор'євої Л. І., Данчука В. Г., Косенка В. Й., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання директором колективного підприємства "Кафе "Деруни" та зобов'язання внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року, встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання директором колективного підприємства "Кафе "Деруни" (далі - КП "Кафе "Деруни") та зобов'язання внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку.

Зазначала, що вона працювала в КП "Кафе "Деруни" на посаді касира з 1 квітня 1994 року до 31 березня 1999 року.

1 квітня 1999 року її трудова діяльність припинилась у зв'язку з фактичною ліквідацією підприємства, яке, незважаючи на це, не знято з державної реєстрації.

Посилаючись на те, що при розгляді іншої справи за її позовом судом було встановлено її звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а директор КП "Кафе "Деруни", якою на той час була ОСОБА_2, заперечує своє перебування на цій посаді та відмовляється від оформлення її трудової книжки, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 14 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання ОСОБА_2 внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. У решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2007 року виправлено описку в рішенні цього суду від 4 грудня 2006 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 внести відповідний запис про час роботи позивачки в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що КП "Кафе "Деруни" не знято з державної реєстрації, а позивачка надала докази виконання обов'язків директора цього підприємства на час її звільнення саме відповідачкою, на яку як на керівника підприємства згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N 301 "Про трудові книжки працівників" покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників підприємства.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Та обставина, що ОСОБА_2 не є директором КП "Кафе "Деруни" з 16 березня 1999 року, була встановлена ще рішенням Стрийського міського суду Львівської області від 17 липня 2002 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" та п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року N 162, усі записи в трудовій книжці, у тому числі запис про звільнення з роботи, здійснюються адміністрацією підприємства, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладено на керівника підприємства.

Оскільки позов про зобов'язання ОСОБА_2 внести відповідний запис про час роботи позивачки в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку, пред'явлено ОСОБА_1 не до підприємства, а до фізичної особи, то правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення цих позовних вимог.

Тому рішення апеляційного суду в частині покладення обов'язку внести запис про час роботи ОСОБА_1 в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку на ОСОБА_2 підлягає скасуванню з залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а рішення цього суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 директором КП "Кафе "Деруни" - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_2 внести запис в трудову книжку про час роботи ОСОБА_1 у колективному підприємстві "Кафе "Деруни".

Рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 директором колективного підприємства "Кафе "Деруни" та рішення Стрийського районного суду Львівської області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

І. С. Берднік

 

Л. І. Григор'єва

 

В. Г. Данчук

 

В. Й. Косенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали