ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

23.04.2018 р.

N 826/16275/17

За позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, суддя - О. В. Головань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про визнання додатка N 6 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, який включає умову по покриттю підприємствами самих пільгових пенсій, призначених особам за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та по покриттю витрат по виплаті пенсій, призначених за п. "ж" та "е" ст. Закону N 1788-XII таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також в частині оподаткування пенсій Законам України "Про пенсійне забезпечення", "Про збір та облік на обов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні 22.03.2018 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 194 КАС України ( N 2747-IV).

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. N 121, правління Пенсійного фонду України прийняло постанову від 19.12.2003 р. N 21-1, якою затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 1.1, 1.2 ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 6.4 Інструкції (в редакції постанови Пенсійного фонду N 14-5 від 10.10.2006 р.; із змінами, внесеними згідно з постановами Пенсійного фонду N 15-1 від 04.08.2014 р. (Постанова N 15-1), N 27-1 від 25.12.2015 р. (Постанова N 27-1)) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

На виконання п. 6.4 Інструкції затверджено додаток N 6 - Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції постанов Пенсійного фонду N 14-5 від 10.10.2006 р., N 9-4 від 11.05.2010 р.; із змінами, внесеними згідно з постановою Пенсійного фонду N 19-1 від 21.10.2013 р (Постанова N 19-1).; в редакції постанов Пенсійного фонду N 15-1 від 04.08.2014 р (Постанова N 15-1)., N 27-1 від 25.12.2015 р. (Постанова N 27-1)).

Позивач - Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" - вважає додаток N 6, який включає умову по покриттю підприємствами самих пільгових пенсій, таким, що суперечить актам вищої юридичної сили, з таких підстав.

Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" (код 30665728), зареєстроване в якості юридичної особи 31.12.99 р., займається вирощуванням зернових культур, інших однорічних і дворічних культур, розведенням коней та інших тварин, переробленням молока, оптовою торгівлею зерном, тощо.

11.01.2017 р. підприємство отримало Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2017 року, виставлений Сарненським управлінням Пенсійного фонду України, згідно якого підприємству виставлено рахунок фактичних витрат за 31 особу на суму 37274,58 грн. (за рік).

Згідно пояснень контролюючого органу за вказаним розрахунком підприємство зобов'язане буде проводити щомісячно відшкодування (покриття) вказаних у ньому суму у випадку переходу підприємства на загальну систему оподаткування і в наступні роки до набрання вказаними жінками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивач зазначає, що згідно ст. 7 та 73, пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV, виплата пенсій не входить до витрат на їх виплату, тоді як додаток N 6 суми самих пенсій входять до цього розрахунку, зокрема:

згідно пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV зберігається порядок покриття витрат, який діяв до набрання чинності цього Закону, тобто, ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII, згідно якої пенсії не підлягають оподаткуванню;

згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата самих пенсій, призначених за п. "ж" ст. 13 Закону N 1788-XII проводилась до 01.01.2005 р. за рахунок коштів Пенсійного фонду та з 01.01.2005 р. за рахунок коштів Державного бюджету, при відсутності вказівки на їх покриття за рахунок коштів підприємств, на відміну від пенсій, призначених за результатами атестації робочого місця, на що вказується в пп. 2 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

згідно п. 2 аб. 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено покриття по пенсіях, призначених особам за п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки призначення таких пенсій не залежить від займаних посад, атестації робочого місця та в зв'язку із роботою за списком N 1 та 2 виробництв, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. N 36 як умови по виплаті таких пенсій із корпоративних та професійних фондів, що, в свою чергу, є умовою для покриття витрат на виплату і доставку пенсій в незалежності від фактичних джерел виплати пенсій;

згідно ч. 1 ст. 5, п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення, норми інших законів застосовуються лише у випадку, якщо вони не суперечать нормам цього Закону;

згідно ст. 6, 19, 41, 42, 92 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідач - Пенсійний фонд України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Позивачу було відомо з 2015 р. про правові підстави відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII, що було предметом судового розгляду Рівненського окружного адміністративного суду у справі N 817/991/15, у зв'язку з чим позовна заява має бути залишена без розгляду в порядку ст. 124 КАС України.

Також це питання було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду України, рішеннями якого встановлено включення до складу фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій включаються не лише витрати на оплату послуг з їх виплати та доставки, а й витрати на виплату таких пенсій (тобто розмір пільгових пенсій).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) правила цієї статті ( N 2747-IV) поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

В даному випадку Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" є особою, щодо якої застосовано оскаржуване положення нормативно-правового акту, про що свідчить отримання 11.01.2017 р. Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2017 року, виставленого Сарненським управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, а також змістом постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 р. N 817/991/15, залишеної без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 р.

Відповідно, підприємство є належним позивачем у справі.

Щодо строку звернення до суду, то згідно ч. 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) в даному випадку такий строк відсутній, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення строку звернення до суду є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1058-IV (із змінами, внесеними згідно із законами N 2613-IV від 31.05.2005 р., N 107-VI від 28.12.2007 р., N 614-VIII від 15.07.2015 р. (Закон N 614-VIII)) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону;

3) особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Вказаним положенням Закону визначено загальний принцип, згідно якого передбачено прийняття окремого законодавчого акту щодо пенсійного забезпечення перерахованих категорій застрахованих осіб - через професійні та корпоративні фонди, тоді як фінансування вказаних видатків підприємствами та організаціями та за рахунок коштів Державного бюджету України є тимчасовим - до прийняття вказаного окремого законодавчого акту.

Вказане цілком узгоджується з ч. 1 ст. 7 Закону N 1058-IV, згідно якої загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом, а також з ч. 1 ст. 73 Закону N 1058-IV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Зокрема, положення ч. 1 ст. 73 Закону N 1058-IV не означає, що виплата пенсій та оплата послуг з виплати та доставки пенсій не можуть здійснюватися з будь-яких інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду, оскільки ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1058-IV прямо передбачає інші джерела покриття вказаних видатків.

Вказані видатки на виплату пенсій не є формою оподаткування, у зв'язку з чим суд не може погодитися з відповідними твердженнями позивача.

Ні вказаним Законом N 1058-IV, ні іншими актами законодавства не передбачено склад вказаних видатків, тому зміст вказаного положення законодавства здійснюється судом шляхом тлумачення положень законодавства.

На думку суду, системний аналіз положень ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1058-IV дає підстави для висновку про те, що склад видатків на виплату пенсій включає самі пенсії, а саме.

П. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1058-IV стосується пенсійного забезпечення застрахованих осіб, що має бути предметом окремого законодавчого регулювання, і використаний термін "пенсійне забезпечення" має тлумачитися максимально узагальнено і включати, перш за все, саму пенсію.

В свою чергу, наступні після п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1058-IV положення визначають джерела фінансування вказаних видатків тимчасово до прийняття відповідного законодавчого акта, тобто, видатків на "пенсійне забезпечення", що включає в себе саму пенсію.

Крім того, питання покриття підприємствами та організаціями витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-XII, було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду України.

Зокрема, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої під час розгляду справи N 2а/0370/1328/11 у постанові від 07.07.2015 р. (Постанова N 21-735а15), - за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормам Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону N 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46872177.

З врахуванням вищевикладеного суд не знаходить підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

На підставі вищевикладеного, ст. 241 - 246 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 264 ( N 2747-IV), 293 ( N 2747-IV), 295 КАС України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

 

Суддя

О. В. Головань




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали